read-books.club » Детективи » Інспектор і ніч. Бразільська мелодія, Богоміл Райнов 📚 - Українською

Читати книгу - "Інспектор і ніч. Бразільська мелодія, Богоміл Райнов"

190
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Інспектор і ніч. Бразільська мелодія" автора Богоміл Райнов. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 10 11 12 ... 76
Перейти на сторінку:
хвильку всидять удома! Зробить манікюр, зиркне в дзеркало — і потім шукай її. Іноді в розмові з Марою я кажу їй: Маро, ти знаєш, оці теперішні…

— Вибачте, що я вас перебиваю, але чи не пригадаєте ви, о котрій годині повернувся вчора товариш Димов?

Очі жінки хитро примружуються. Вона довірливо схиляється до мого вуха:

— Товариш Димов був учора ввечері в Ямболі. Так він сказав мені сьогодні. Але нехай він розповість про це моєму капелюхові, — хто є й кого немає — про це я знаю найкраще, бо коли хтось повертається додому, він повинен пройти повз моє віконце, і я бачу його ноги. Так от: увечері я бачили, як повз віконце промайнули ноги Димова, і гадаю, що це було вже дуже пізно.

— До півночі чи пізніше?

— О, ще до півночі, в цьому я впевнена, бо згодом після того, як я побачила крізь віконце його ноги, я піднімалася пити поду і тоді ще не було о пів на дванадцяту…

— Ви, здається, спите дуже неспокійно.

— О, в мої роки, товаришу начальник, завжди так: коли спиш, коли не спиш, — сама не знаєш.

— А кажете, що нічого не чули нагорі, в кімнаті Маринова…

Жінка дивиться на мене так, наче зважує, чи не бовкнула вона чогось зайвого, потім трохи невпевнено посміхається своїм великим ротом:

— Ні, нічогісінько. Коли б я чула, то чом би не сказала вам?..

— Гаразд, гаразд, — заспокоюю її. — А товариші Колев і Славов уже повернулися?

— Лікар уже вдома й товариш Славов теж, та й я, якщо вам знадоблюся, скоро повернусь, якщо тільки мене десь не перестріне моя подруга Мара. Дуже гарна жінка, товаришу начальник, але жахлива балакуха… та й я теж не з мовчазних, я це знаю, але ж моя подруга Мара справді не знає міри, хоч скажу вам, це від того, що ми так звикли, адже раніше було бігаєш цілий день, аж ноги підкошуються під тої біганини, а коли звільнишся, то хіба тебе хтось поведе в кіно чи в кав'ярню, як оцих теперішніх? Пусте, найбільше — вийдеш на вулицю й погомониш із сусідками, за це ж гроші не платити…

Я задумуюсь над цими останніми словами, спускаючись у підвал, і пригадую колишніх жінок з нашої вулиці, що сиділи на ослінцях перед під'їздом, і вирішую, що, справді, навряд чи дуже веселим було життя жінки, для якої єдиною доступною розвагою були безплатні балачки. Хоч це, звісно, ще не виправдання для жінки, якщо вона бреше тобі в очі.

Лампочка в підвалі тьмяно блимає. За дверима Колева чути чоловічий і жіночий голоси. Вони жваво про щось говорять, та оскільки підслуховувати не годиться, я рішуче стукаю. Двері легко відчиняються, й у коридор висовується голова лікаря. Його обличчя не світиться гостинністю.

— Знову я… — повідомляю зовсім зайве. — Вибачте, але що вдієш: така професія.

— Розумію вас, — холодно киває Колев. — І моя професія така сама: робочий час ненормований. На жаль, зараз я не один… Родичка, знаєте…

— Я хотів би уточнити одну маленьку деталь, але якщо так — залишимо це на завтра, — кажу примирливо.

Лікар вагається — повернутися в кімнату чи вийти, потім ступає крок уперед і зачиняє за спиною двері:

— Якщо тільки одну деталь… Я боявся, чи не вирішили ви знову оглянути все, як уранці.

— Не бійтесь. Цього разу роздягатися не будемо. Виймаю цигарки. Закурюємо.

— Ну? — нетерпляче підганяє мене Колев.

— Ви недавно, здається, казали, що небіжчик був як скеля, чи щось подібне.

— Він був здоровий, це правда.

— А змовчали про те, що у вашої гранітної брили був рак.

— Невже рак?

Колев здивований, але не дуже.

— Авжеж, рак. Хоч ви належите до тих лікарів, які вважають рак лише тимчасовим нездужанням організму… але все-таки повинні були б згадати про цю деталь.

— Як я можу згадувати про деталі, які мені невідомі?

— А чи розмовляв з вами коли-небудь Маринов про рак взагалі?

— Ніколи.

Голос категоричний. Вираз на худому обличчі — теж.

— Так, а якої-небудь отрути він не просив? Ціаністого калію чи чогось іншого?

— Нічого такого не було. Як я вам уже казав, він труїв людей навколо себе й робив це без спеціальних препаратів.

— Зрозумів. Але в даному випадку йдеться не про навколишніх людей, а про нього самого…

Цієї миті двері за спиною Колева різко розчиняються. На порозі завмирає родичка — струнка дівчина з гарним — і будемо відверті — невдоволеним обличчям. Вона блимає на мене й кидає:

— А, в тебе гість… Я здивувалася, де ти пропав.

— Цей товариш — інспектор міліції, — пояснює Колев, не вельми задоволений появою родички.

Потім він згадує про правила етикету й мимрить:

— Познайомтесь…

Подаємо одне одному руки.

— Ви теж працюєте в галузі гінекології? — запитую я.

— Ні, в галузі біології, якщо це цікавить міліцію, — посміхається вона.

— В галузі біології? Ще донедавна вродливі жінки ставали виключно кіноактрисами, а тепер подалися у біологію. Боже, до чого ми дійшли!

— Немає нічого непоправного, — знову посміхається жінка. — Якщо знайдете для мене щось підходяще в кіно, можете одразу ж повідомити.

Вона злегка киває й знову зникає за дверима під настирливим поглядом Колева. Цей чоловік, напевно, жахливий ревнивець.

— Симпатична колега… — добродушно кажу я. — І родичка… Вона не дуже схожа на вас, але все-таки симпатична.

— Здається, наші думки відхиляються од службової теми, — зауважує лікар.

— Що ж удієш. Шерше ля фам[2], як кажуть французи, коли вирішують говорити банальності. Але повернімось до теми нашої розмови: з яким ще

1 ... 10 11 12 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Інспектор і ніч. Бразільська мелодія, Богоміл Райнов», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Інспектор і ніч. Бразільська мелодія, Богоміл Райнов» жанру - Детективи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Інспектор і ніч. Бразільська мелодія, Богоміл Райнов"