read-books.club » Детективи » Темрява на світанку 📚 - Українською

Читати книгу - "Темрява на світанку"

284
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Темрява на світанку" автора Джон Гендс. Жанр книги: Детективи / Бойовики. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 10 11 12 ... 68
Перейти на сторінку:
протилежному боці вулиці, перед Фуркасовським провулком, був знак «В’їзд заборонено». Чорні «волги» КГБ в провулку охоронялися міліцією та офіцерами в цивільному. Далі був старий будинок з подвійними колонами, розділеними шістьма фартухами вікон, що підтримували солідний верхній поверх. За Дзержинського, до реквізиції Луб’янки, тут містився Перший московський штаб Чека. Коли напередодні свого від’їзду Степаняк відвідав будинок номер дванадцять, будівельники саме почали перетворювати його на новий громадський клуб КГБ. Вартовий зателефонував і, повернувшись до Степаняка, сказав:

– Підполковник Філатов чекає на вас у кімнаті 231. Угору східцями, через «Кімнату пам’яті», потім праворуч.

Степаняк залишив свою валізу й верхній одяг у гардеробі фойє, схожому на кафедральний собор з чорними, в білу цятку мармуровими колонами, що підніматися з білої мармурової підлоги. Він піднімався мармуровими сходами, сподіваючись побачити, що залишилося від грандіозних планів Чебрикова, втілених у «Кімнаті пам’яті» КГБ.

Поштовхом відчинивши двері, він увійшов до святині. З дальнього кінця кімнати, з постаменту, освітленого вітражними шибками, на нього дивилася збільшена вдвічі голова Леніна. Натовп міг скинути статую Фелікса Дзержинського на Луб’янці, але тут пам’ять «рівноапостольного» Фелікса все ще вшанована посмертно бронзовою маскою, його столом та іншими «святими» реліквіями. Степаняк навмання блукав по кімнаті з дерев’яними панелями й розглядав інші пам’ятки. На столі лежав прапор Сполученого Королівства, знайдений у кишені Сіднея Рейлі, коли він був заарештований під час однієї з його самостійних вилазок з метою повалення більшовицького уряду. В сусідній кімнаті були старі кулемети й рушниці, що свідчили про перемогу НКВД над фашистськими бандами УПА в Україні під час і після Великої Вітчизняної війни. Ручки, що стріляли кулями, окуляри з отрутою в дужках та передавачі, що можуть стиснути послання й надіслати його до супутника, були виставлені як зброя «холодної війни». Бічні вівтарі вшановували Філбі, Берджесса, Макліна, Бланта та інших таємних агентів. Валіза з фальшивим дном та обладнання для виготовлення бомб вказували на необхідність для служби безпеки боротися з контрабандою наркотиків та організованою злочинністю. Ідея зрозуміла: шпигуни завжди були, є й завжди будуть, змінюється лише ворог.

Українські еміграційні організації пережили час, коли були корисні. Степаняка цікавило, за якими новими ворогами Центр бажає, щоб він шпигував. Мафіозні групи були небезпечними. Багато більше його приваблювала крадіжка нових технологій: це означало великі витрати для Заходу.

Трохи сутулий, із зачесаним назад чубом, в окулярах у пластмасовій оправі підполковник Філатов більше нагадував продавця старих автомобілів на Старій Кентській дорозі, ніж керівника шпигунів. Його сірий у смужку піджак не зовсім гармоніював із сірими в смужку штаньми, а блакитна краватка не дуже пасувала до нейлонової сорочки. На його столі стояли лише два телефони: отже, він не дуже важлива персона.

– Сідайте, капітане Степаняк, – сказав він, показуючи на жорсткий дерев’яний стілець перед столом. – Цей відділ займається влаштуванням колишніх офіцерів як держбезпеки, так і розвідки...

– Я мав на увазі не зовсім таке влаштування, – перебив його Степаняк. – Шкода було б, якби мій досвід і знання були згайновані на працю за столом.

– Вам не пропонується посада, – зітхнув Філатов. – Ви маєте отримати чотири тисячі триста карбованців пенсії на місяць і одну кімнату в двокімнатній квартирі на вулиці Олеко Дундича.

Степаняк подумки повторив слова Філатова, щоб пересвідчитися, що сказане він почув вірно, й підхопився.

– Це обурливо! – вигукнув він. – Я хочу бачити генерал-майора Волкова.

– Волкова звільнено від обов’язків керівника відділу нелегалів для того, щоб він міг зосередитися на довготерміновому розвиткові.

– Що це означає? – вимогливо запитав Степаняк.

– Як і вас, його відправлено на пенсію, – знизав плечима Філатов.

Так само стоячи, Степаняк поклав обидві руки на стіл і перехилився до Філатова:

– Я можу зрозуміти звільнення домашніх дурнів, але кожній країні потрібна зовнішня розвідка. Наполягаю на своєму праві поїхати до «Лісу»[1] й зустрітися з керівником, хто б він не був.

– Капітане Степаняк, сядьте, будь ласка. Рішення вже прийнято. Країна просто не має валюти, щоб підтримувати потрібний рівень розвідувальних операцій, які проводили досі.

Степаняк опустився на стілець.

– У розквіті років я одержую кімнату в комуналці на вулиці Олеко Дундича й чотири тисячі триста карбованців пенсії!

– Вважайте, вам пощастило, що ви не в армії. Вам би запропонували розділити з кимсь палатку в Іркутську, де двадцять п’ять нижче нуля. У вас принаймні буде московська квартира з центральним опаленням.

– Дякую. Щиро дякую.

– Знаєте, я розумію, що це сильно б’є по людях, – Філатов висунув шухляду свого письмового столу, дістав аркуш паперу й підсунув його до Степаняка.

– Що це?

– Список прізвищ і номери телефонів.

– Підполковнику Філатов, ви можете вважати, що я не володію здібностями, необхідними офіцерові розвідки нового типу, але повірте принаймні в мою здібність читати.

– Це люди, які вербують колишніх офіцерів КГБ, – понизив голос Філатов.

– Для чого? – глянувши на список, запитав Степаняк.

– У приватні організації безпеки.

– І що ці приватні організації безпеки роблять?

Філатов підняв брови:

– Вони забезпечують безпеку тим, хто платить: спільні підприємства, кооперативи, приватні компанії і таке інше.

– Мафія?

Філатов змовчав.

– І ви це схвалюєте?

– Звичайно, ні. Всі оті приватні агентства – покидьки.

– Чому ж ви даєте мені цей список?

– Тому, капітане Степаняк, – ще більше понизив голос Філатов, – що наступного тижня, можливо, я буду сидіти на вашому місці.

* * *

Степаняк стояв на вулиці Велика Луб’янка з ключем від кімнати в одній кишені й гаманцем з коштовними для нього зараз доларами в другій. Такого з ним не могло трапитися. Після вечері з шампанським і розкішного будинку в Голланд-парку... таке? Повз нього плив натовп стомлених жінок і навіть чоловіків його віку з посірілими обличчями, людей, які втратили

1 ... 10 11 12 ... 68
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Темрява на світанку», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Темрява на світанку"