Читати книгу - "Різдво у лісі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
25
Коли в усіх стала паморочитися голова від танців, щастя та їжі, вони лягають спати, а Буркотун тишком-нишком виходить з нори. Він нагрібає велику гору снігу і гарненько її утрамбовує. У місячному світлі та гора скидається на півмісяць, що дивиться із землі в небо.
Гном приносить відро води і поливає ним снігову гору.
До ранку на тріскучому морозі вона береться кригою. Він прорубує в неї вхід і викидає надвір зайвий сніг так, щоб лишити тільки велетенське крижане склепіння.
Потім Буркотун усюди запалює свічки.
Коли в нього все готове, він іде будити решту.
— Вставайте! — кричить він. — Починається заутреня!
— Заутреня? Що це таке? — питає Ніна.
— Найурочистіша мить, — пояснює Буркотун. — Треба спокійно сидіти в особливій будівлі. Не танцювати. Не їсти. Не обійматися без кінця-краю. Просто сидіти і тішитися, що на світі є діти. Добре було б мовчати. Можна хіба що співати. Покваптеся і візьміть з собою те, на чому будете сидіти.
Усі беруть з собою стільці, ослінчики, подушки з трави та моху і йдуть до гномової крижаної будівлі.
— Ой! — вигукують вони.
А потім:
— Леле!
І знов:
— Дивовижно!
Бо нічого красивішого ніхто з них не бачив.
Крізь склепіння сяють зірки. А свічки сяють долі. Вони сидять усередині і тішаться тим, що на світі є діти.
Співають чорні дрозди. І вільшанки. І гуде джміль. А всі решта сидять тихо. Так вони сидять і радіють доти, доки сходить сонце і все крижане склепіння стає червоне.
Тоді Буркотун підводиться й скрадається до виходу.
— Ти повернешся наступного року? — питає Ніна.
— Можливо, — відповідає гном. А потім додає: — А може, й ні.
Бо тієї миті він згадує про те, що він не хто-небудь, а Буркотун.
Оглавление Ульф Старк, Ева Еріксон Різдво у лісі 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Різдво у лісі», після закриття браузера.