read-books.club » Сучасна проза » Розмір має значення 📚 - Українською

Читати книгу - "Розмір має значення"

106
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Розмір має значення" автора Брати Капранови. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 10 11 12 ... 87
Перейти на сторінку:
приємно мати справу з професіоналами.

- Відійдіть, - попрохав я.

Як це він тоді робив? Ага, одна рука заведена під лопатку. Друга на серці. Я повагався і прилаштував руку просто на грудь. Тепер треба зосередитися. Ні, не подумайте, я не збирався нічого масувати, - не знаючи техніки і не маючи досвіду, втручатись у роботу серця вкрай небезпечно. Якби я спробував утнути щось подібне, то убив би бідолашну дівчину практично зі стовідсотковою гарантією. Але щось-таки треба було робити.

І тут я згадав байку про свою стародавню колегу. Успішну, до речі, колегу.

- Поможе, не поможе - заплати, небоже, - пробурмотів я перевірену віками мантру.

- Що ви кажете?

- Тихо! - гаркнув я у відповідь, і стюардеса принишкла.

А я уже завівся:

- Ішов пес через овес, не шкодило псові, то хай не буде шкоди і тому вівсові.

Я стояв над дівчиною, як ідіот і бурмотів усе підряд. Рука тримала білу і гарну, між іншим, грудь. Зверху на ній я помітив татуювання - два серця поряд. Одне трошки більше, друге трошки менше. Красива штучка. Мабуть, знак від коханого.

- Ішов пес через овес… - ви не повірите, але тут я раптом почув, як серце під рукою починає калатати. Гм, цікаво. А воно з кожним ударом додавало. -…то хай не буде шкоди і тому вівсові.

Я вже розійшовся не на жарт, і серце, напевно, відчуло це, та застукало, немовби прокидаючись від глибокого сну.

Рука дівчини несамохіть поворухнулася.

- Оживає! - вигукнула стюардеса.

- А ви думали! - впевнено відповів я.

Теорія медицини в особі моєї бабусі формулювала цю методу приблизно так: «Як не спаралізує, то попустить».

І тут двері з гуркотом відчинилися. На порозі стояла ще одна стюардеса з радісним обличчям.

- Я знайшла лікаря!

За нею до відсіку увірвався огрядний бородань професорського вигляду. Господи, цього тільки мені бракувало.

- Так, що тут трапилось, що трапилось?… Колега? - спитав він огидним професорським голосом, у нас в Академії так говорив історик, якого всі не любили.

- Лікар першого класу Мамай, - сказав я, простягаючи посвідку відповідно до етикету.

- Мамай? - перепитав він. - Щось я про вас не чув.

- Я теж про вас не чув, - огризнувся я.

- А! Косметолог! - у голосі забриніли нотки зверхності. - Дозвольте відрекомендуватися, професор Гладкий.

Я задля годиться глянув на його посвідку. Справжня. І прізвище легко запам’ятати, бо воно відповідає зовнішності - от кому б вживати «Граціозу». А заразом побічні ефекти не страшні.

- Колего, ви дозволите поцікавитись?

Професор був на своїй території. Я не міг не дозволити, і він це знав.

Довелося відсторонитися. Гладкий вправно схопився за пульс, попхекав, тоді послухав дихання.

- А можна поцікавитися журналом? - уже не так зверхньо мовив він.

- Прошу, - моя помічниця клацнула по клавішах.

Професор кілька хвилин уважно читав, шкрябаючи себе по бороді. Тоді підвів голову і широко посміхнувся:

- Вітаю вас, колего! Все було зроблено бездоганно. Я б навіть сказав, зразково. Чесно сказати, не кожен наважиться на активацію серця, я б, зокрема, вдався до медикаментозного впливу. Але те, що зробили ви… І при такій важкій патології…Прийміть мої щирі компліменти.

Я криво посміхнувся, однак потиснув простягнуту руку. Цікаво, про яку це патологію він торочить.

- Пробачте за відвертість, - вів далі професор, - я ніколи не був надто високої думки про косметологів, проте зараз готовий привселюдно вибачитися. Цей випадок воістину можна включати до підручників.

Здається, я навіть трохи зашарівся. От бачите, можна до підручників. А то зразу - косметолог, косметолог! Наче ми, косметологи, не лікарі.

- Ви дозволите, колего, запросити вас на філіжанку кави. А чи коньяку? Заради такого випадку можна і коньяку, га?

Я кисло кивнув:

- Із задоволенням. Але мені б трохи поспати…

- Розумію, розумію. Після такого енергетичного викиду потрібно відновитися. Але коньяк лишається за мною.

- Згода.

- Пане професоре, пробачте, - втрутилася раптом одна зі стюардес. - А ви бачили, яке красиве татуювання в неї на грудях? Мабуть, коханий десь на неї чекає. А міг би не дочекатися, якби не доктор!

Підлабузниця!

Професор посміхнувся і зробив два кроки до крісла пацієнтки.

- Ні, красунечко, - товстий професорський палець тицьнувся просто у білу грудь. - Ці два серця означають тільки те, що в нашої хворої насправді два серця.

- Як це? А таке буває? - хором запитали стюардеси.

- Буває. І в таких випадках пацієнтам роблять стандартне татуювання, щоб кожен лікар знав і був дуже обережним у застосуванні серцевих процедур. От, колега вам підтвердить.

- Угу, - кивнув я.

А що іще я міг сказати?

Більше того дня нікого лікувати не довелося. Гладкий професор залишив рекомендації щодо подальшого догляду за пацієнткою, а я скромно заховався за його авторитетом і за першої можливості здимів на своє місце. Ніщо так не прикрашає таємного агента, як скромність. І не тільки прикрашає, а й іноді рятує життя.

Попереду на мене чекала Велика Польща і велика робота в ній.

Планета зустріла чудовою погодою. На небі сяяли два сонця, що цілком відповідало гонору місцевого населення. Крім того, два сонця - це дуже зручно. На небі одне - значить ранок, два - день, ввечері знову одне, вночі жодного. І взагалі планета мені сподобалася. Невеличка, так що обрій помітно загинається. Сила тяжіння приблизно відповідає нашій, хіба що вільніше почуваєшся, коли довго йдеш. Один континент, на якому, власне і розташована сама Велика Польща - «од можа до можа». Місця навалом, на такій території з комфортом може розташуватися десь із мільярд народу, а поляки ще довго не дотягнуть до такої цифри. От пам’ятаю своє відрядження до Піднебесної, то це, скажу вам, зовсім інша справа. Китайці примудрилися заселити свою планету так щільно, що ногу немає де поставити. І це при тому, що в Старому Китаї їх зовсім не поменшало! А в Польщі просторо. Столицею, зрозуміло, Варшава. Вони її збудували один до одного як земну, тільки з місцевого матеріалу. І знаєте, мені навіть більше сподобалося. Мабуть тому, що гармоніює з тутешнім ландшафтом.

Зрозуміло, що офіс такої поважної організації, як «Пані Граціоза», розташувався в столиці, а тому я неквапом, як і годиться поважному лікареві, дістався готелю, у якому заздалегідь було заброньовано номер «з усіма вигодами». Ну, до вигод мені, самі розумієте, - козак має спати під вишнею. Проте сьогодні я не козак… точніше, козак, але працюючи під легендою лікаря, потребую відповідних умов.

На зупинці таксі я ґречно розкланявся із гладким професором,

1 ... 10 11 12 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Розмір має значення», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Розмір має значення"