read-books.club » Фанфік » Сьома команда, Діана Козловська 📚 - Українською

Читати книгу - "Сьома команда, Діана Козловська"

14
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Сьома команда" автора Діана Козловська. Жанр книги: Фанфік. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 108 109 110 ... 114
Перейти на сторінку:

— Спершу нам потрібно дістатися сюди, — я вказую на позначку річки, — адже ми добу не пили та нічого не їли. Біля водойми можна знайти щось більш-менш їстівне. До того ж, Саске, чи ти помітив, що масштаб мапи?..

— Нізащо! — викрикує Хіната, не дозволяючи мені завершити думку, — я не збираюся гаяти час на твої забаганки!

Вона вириває мапу з рук Учіхи, наче дитина, яка всіма силами намагається привернути на себе увагу. Хіната жбурляє ні в чому невинну мапу на землю й зухвало наступає на неї ногою, демонструючи наскільки зневажливо вона відноситься до того, що ми пропонуємо.

— Схаменись, Хіно! — злісно викрикує Саске, починаючи тремтіти вже досить помітно. — Ти сама не своя! Сакура має рацію щодо прісної води та їжі! Нам слід відновити сили, до того ж великий шанс знайти інших конкурсантів біля цієї річки!

Та здається, Х’юга навіть чути не хоче наших слів. Вона фиркає та закочує очі, варто їй почути як хтось промовляє моє ім’я в голос. Мало мені було витівок Кетсукі, тепер ще й Хіната! Як мені виправити ситуацію? Вона тримає між нами дистанцію, певно, аби не розпочати бійку. Якщо вона бачила нас з Наруто… її серце розбито. Я вчинила дуже необачно!

— Тоді на цьому наші шляхи розходяться! — гарчить Х’юга, хутко застібаючи куртку та вдягаючи на плечі рюкзак. — Я не збираюся бути поруч з нею ні хвилиною більше!

Вона кидає на мене гнівний погляд, після чого зупиняється, аби хлопці прийняли якесь рішення. Невже вона прагне розділитися? Вибратися з цього лісу наодинці не так вже й легко, тим паче дівчині! Ніхто не відпустить її, однак, Хіната все одно влаштовує цирк на дроті!

— Стривай-но! Яка муха тебе вкусила? — Наруто хапає її за руку перш ніж дівчина наважується рушити з місця через затягнуте мовчання. — Заспокойся, Хінато! Обговорімо план ще раз та знайдемо якийсь компроміс! Ти не можеш блукати сама лісом без їжі та води!

Х’юга з відразою вириває свою руку та в серцях штовхає хлопця. Узумакі вочевидь не розуміє такої норовливої поведінки, тому просто заклякає округлюючи схвильовані очі, та збентежено спостерігає за діями подруги.

— Хіба тобі до цього є якесь діло, Наруто? — вона дивиться на нього з надією, адже помітно очікує почути щось заспокійливе для себе, хоча її погляд й здається надто сумним. — Ти дозволив тому виродку зняти мій браслет! Замість того, аби рушити мені на допомогу… що ти зробив? Схопив цю дурепу, щоб вона не накоїла дурниць? Справді? І після цього ти удаєш, що тобі не байдуже на мене?

Наруто робить крок, але Хіната майже відстрибує від нього, скрикуючи від сплеску емоцій. Вона дрижить та плаче, з розчаруванням втуплюючи погляд, аби не дивитися на Наруто. Що мені робити? Як виправити все? Коли я хочу наблизитися до них, Саске зупиняє, хапаючи мене за руку та хитає головою, аби я не втручалася.

— Вибач мені, Хінато, — продовжує Наруто, — я мав би допомогти тобі в тій ситуації, але… я схибив, пробач! Мені соромно, що я підвів тебе! Однак не треба через це так поводитися! Давай не будемо гарячкувати, гаразд?

Узумакі нарешті торкається до Х’юги, і дівчина дозволяє йому зробити це. Хіната важко дихає, намагаючись заспокоїтися, в той час, коли Наруто стискає її плече, щоб вона відчула підтримку.

— Я, чи вона? — гірко промовляє Хіната, після чого підвищує тон. — Я, чи вона, Наруто?! Обирай!

Та врешті-решт дівчина злісно прибирає руку хлопця, стоячи навпроти нього натягнута, наче струна. Її тіло так сильно тремтить, що виникає різке бажання обійняти бідолашну та заспокоїти, проте, Хіната не підпустить до себе нікого. Певно, вона вкотре розчарувалася в людях, які були весь час поруч. Якщо нічого не зробити, вона піде від нас в такому нестабільному стані, а отже накоїть ще більших дурниць!

— Про що ти говориш? — не розуміючи питає Узумакі. — Чому я маю когось з вас обирати? Годі тобі! Не час для дитячих образ!

Та його слова лише підливають масла у вогонь! Х’юга нагадує фурію, яка готова вчепитися у свою здобич гострими кігтями! Дівчина щосили стискає кулаки так, що вони білішають.

— Або залишиться вона… — голосно цідить Хіната, — … або залишуся я! Обирай!

— Це вже перетинає всі межі, Хіно! — втручається Саске, рушаючи другові на допомогу, адже здається, бідолашний заціпенів на місці.

— Ось ви де! — лунає гучний знайомий голос, наче рятівне коло для потопельників. — Що з вами трапилося?

Я зітхаю з невимовним полегшенням, коли до нас на галявину виходять Шикамару, Іно та Сасорі. Вони привітно махають нам руками, усміхаючись неочікуваній зустрічі. Як же вчасно вони з’явилися! Хіната одразу стає більш спокійною, коли до неї підходить весела білявка. А хлопці радісно зустрічають Нара, який не зволікаючи підходить до друзів.

— Привіт, Сакуро, — з щасливою усмішкою вітає мене Сасорі, кладучи долоню на мою голову. — Давно не бачилися з тобою. Чому ти така сумна?

Тільки не це! Не вистачало ще однієї хвилі ревнощів! Поки Наруто не побачив нас, я швидко прибираю зі своєї голови руку Сасорі та з вдячністю за піклування про себе вітаю товариша по альянсу. Досить з мене цих навіжених трикутників! Я більше не хочу сваритися через подібне! Чому хтось завжди повинен страждати в цих любовних фігурах? Це настільки неприємно та боляче… Хіната ще й досі виглядає доволі пригніченою.

Однак Наруто все одно рушає до мене, варто йому побачити іншого хлопця, який просто стоїть поруч. Блакитні очі виблискують від ревнощів, що якоюсь мірою й приємно, але знову накаляє атмосферу.

— Стривай! — з шаленим поглядом волає Хіната, хапаючи Узумакі за передпліччя. — Ти не відповів мені!

Вона зупиняє хлопця напівдороги до мене, проте, цього разу в її благанні відчувається пекучий відчай. Дівчина стискає руку Узумакі ще сильніше, наче він може просто розчинитися у повітрі.

— Зрозуміло, — тихо промовляє Сасорі, важко зітхаючи.

Наруто мовчить, не знаючи що йому відповідати на таке відчайдушне благання. Він кладе долоню на пальці дівчини й усміхається до неї, вочевидь аби примиритися на цей раз, адже на них дивляться забагато свідків.

1 ... 108 109 110 ... 114
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сьома команда, Діана Козловська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сьома команда, Діана Козловська"