Читати книгу - "Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде, Вікторія Ковзун"

Тієї ночі мені не снилося снів: ні хороших, ні поганих. То був просто солодкий, міцний сон. Коли я прокинулась, на вустах ще досі залягала усмішка. А довкола ліс, зелень, сонце, квіти… Настрій був прекрасний. І навіть спина почувалась чудово, попри те, в якій цікавій позі вона вирішила заснути…

Було ще рано, сонце тільки блимало з-за горизонту – тож я солодко потягнулась і вирішила прогулятися лісом.

«І нічого тому Піту не станеться, якщо я пропущу одне заняття…» – бешкетливо майнуло всередині.

Птахи щебетали, вітерець шелестів смарагдовим листям та кокетливо запитував, чи можна йому погратися з моїм волоссям… Я насолоджувалася моментом. Промайнули в голові останні пригоди, і легка усмішка ковзнула обличчям — тепер я знала, що при багатьох ситуаціях поступила б інакше, уміліше б змогла себе оборонити. Трапилась би мені сеньйора Лефевр — не тремтіла б перед нею, а дала відкоша. Натрапила б на Торнтона — замість втікати, оголила би шпагу. Зустрілася б із тим п’яним головорізом, що колись погрожував мені ножем біля ріки — і… І тут я заклякла, бо зрозуміла, що просто зараз можу перевірити, що б я зробила, якби знову з ним зустрілась.