Читати книгу - "Пастка-22"

— Якщо вони маленькі, це ще не значить, що вони нікому не потрібні.

— Мені байдуже.

— Ще раз?

— Коли мене немає поруч. Ти життєрадісний недоумок, і тобі не зрозуміти, що значить почуватися так, як я зараз. Коли ти порпаєшся в цьому дріб’язку, зі мною робиться щось таке, чого навіть пояснити не можу. Тоді виявляється, що я не можу тебе терпіти. Я починаю тебе ненавидіти і вже серйозно подумую гупнути цієї пляшкою тебе по голові або штрикнути в шию отим мисливським ножем. Розумієш?

Орр дуже вирозуміло кивнув.

— Зараз я не розбиратиму форсунки, — сказав він і почав її розбирати, працюючи повільно, невтомно, з несхибною точністю, схиливши над самою підлогою своє селянське недоладне обличчя, старанно колупаючись у невеличкому пристрої з такою безмежною, пильною зосередженістю, що, здавалося, він взагалі про свою роботу не думає.

Йосаріан подумки вилаяв його і вирішив не звертати на нього уваги.

— А взагалі, якого дідька ти так квапишся з цією грубкою? — гаркнув він за мить, не стримавшись. — Надворі спека. Можливо, трохи пізніше ми підемо купатись. Чого ти так хвилюєшся через холод?

— Дні коротшають, — по-філософському зауважив Орр. — Я хотів би усе це для тебе завершити, поки ще є час. Тоді в тебе буде найкраща грубка в ескадрильї. Вона буде горіти цілу ніч завдяки регулятору подачі пального, який я зараз ремонтую, а від цих металевих пластин піде тепло по всьому намету. Якщо ти перед сном поставиш свій шолом з водою на цю штуку, матимеш теплу воду для вмивання, коли прокинешся. Хіба не класно? Якщо захочеш зварити яйця або суп, просто поставиш казанок ось сюди і підкрутиш полум’я.

— Чому ти говориш тільки про мене? — захотілося знати Йосаріанові. — А де будеш ти?

Низькоросле тіло Орра здригнулось від тамованого задоволення.

— Не знаю, — вигукнув він, і дивне, деренчливе хихикання раптом вирвалося крізь його заячі зуби, немов вибуховий потік з двигуна. Він говорив, захлинаючись слиною від сміху. — Якщо мене й далі так збиватимуть, то не знаю, де я буду.

Йосаріан був зворушений.

— Чому б тобі не спробувати звільнитися від бойових вильотів, Орре? У тебе є привід.

— Я маю лише вісімнадцять бойових вильотів.

— Але тебе мало не на кожному збивають. Ти щоразу або топиш літак у морі, або йдеш на вимушену посадку.

— Ах, я не проти бойових вильотів. Як на мене, це гарна розвага. Злітав би зі мною кілька разів, як не будеш чільним. Просто задля сміху. Хе-хе.

Орр весело покосився на Йосаріана. Йосаріан відвернув очі.

— Мене знову призначили чільним.

— Як не будеш літати чільним. Якби ти мав трохи мізків, знаєш, що треба було б зробити? Негайно піти до Пілчарда і Рена і сказати, що ти хочеш літати зі мною.

— І щоб мене разом з тобою щоразу збивали? Це така розвага?

— От саме тому й мусиш це зробити, — наполягав Орр. — Коли йдеться про пірнання в море чи вимушену посадку, то я найкращий пілоту полку. Для тебе це буде добра практика.

— Добра практика в чому?

— Добра практика на той випадок, якщо колись доведеться піти на вимушену посадку на морі чи на суші. Хе-хе-хе.

— Маєш ще одну пляшку пива? — сердито спитав Йосаріан.

— Хочеш розбити її у мене на голові?

Цього разу Йосаріан розсміявся.

— Мов та хвойда в римській квартирі?

Орр хтиво заіржав, його товсті щоки надулися від задоволення, наче він поклав за кожну по дичці.

— А ти справді хочеш знати, чому вона гамселила мене туфлею по голові? — шпигнув він.

— А я знаю, — шпигнув Йосаріан у відповідь. — Повія Нейтлі мені розказала.

Орр вишкірився як горгулья.

— Нічого вона не розказала.

Йосаріанові стало жаль Орра. Орр був такий маленький і бридкий. Хто його захистить, якщо він залишиться живий? Хто захистить цього добросердого, простодушного гномика від хуліганів і нахаб або тренованих атлетів, як-от Еплбі, в яких мушки в очах і які при першій же нагоді потопчуться по ньому з бундючним і самовпевненим виглядом? Йосаріан часто переживав за Орра. Хто захистить його від ворожості й обману, від кар’єристів і від злобливого снобізму дружини великого цабе, від ницої, вбивчої зневаги корисливих людей і від приязного сусіда-м’ясника з низькосортним м’ясом? Орр був веселий і довірливий простачок з шапкою кучерявого різнобарвного волосся, з проділом посередині. Для них він був мов дитяча забавка. Вони видурять у нього гроші, збезчестять дружину і не пожаліють його дітей. Йосаріан відчув, як хвиля співчуття до Орра накрила його.

Орр був ексцентричний ліліпут, дивакуватий милий карлик з вульгарними думками і тисячею цінних умінь, через які він довіку залишатиметься серед людей з низькими доходами. Він орудував паяльником і міг збити дві дошки, не розщепивши деревини і не зігнувши цвяха. Він умів свердлити дірки. Він ще багато чого понамайстровував у наметі, поки Йосаріан лежав у шпиталі. Він продовбав у цементі бездоганну канавку і вклав до неї врівень з підлогою тоненьку трубку, якою бензин надходив до грубки з баку, встановленого надворі на помості. Із деталей авіабомб він поробив тагани і наклав на них грубих березових полін, а фарбованими дерев’яними планочками обрамив фотографії грудастих дівчат, повиривані з ілюстрованих журналів, і повісив їх над каміном. Орр умів відкрити банку з фарбою. Він умів змішувати фарби, розводити фарби, змивати фарби. Він умів рубати дрова і користуватися рулеткою. Він знав, як розкладати вогнище. Він умів копати ями і мав справжній хист наносити в консервних банках і флягах води з цистерни, встановленої поблизу їдальні. Він умів на години зануритись у якусь дріб’язкову справу, не нервуючись і не знуджуючись, нечутливий до втоми, як колода, і такий же мовчазний. Він мав незбагненні знання про дику природу і не боявся собак і котів, жуків та молі або такої їжі, як тріска і рубці.

Йосаріан тяжко зітхнув і став обмірковувати чутки про політ до Болоньї. Форсунка, яку розбирав Орр, була завбільшки з великий палець і складалася з тридцяти семи детальок, не рахуючи корпуса, і більшість були настільки мініатюрними, що Оррові доводилось міцно затискати їх між нігтями, щоб розкласти на підлозі строгими, мов у каталозі, рядами, не прискорюючи й не сповільнюючи рухів, не змучуючись, не перериваючи невтомного, методичного, монотонного процесу, хіба щоб