read-books.club » Детективи » Поліція 📚 - Українською

Читати книгу - "Поліція"

299
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Поліція" автора Ю. Несбе. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 103 104 105 ... 141
Перейти на сторінку:
хотів, щоб Аврора послухала групу, назву якої вона забула. Той, що хотів води.

І вона уклякла, їм забили гол, і тренер Арне зупинив гру і гаркнув на неї. І їй стало неприємно, як завжди. Вона намагалася чинити опір, вона ненавиділа засмучуватися через такі дурниці, але нічого не допомагало. Очі просто наповнилися сльозами, вона змахнула їх пов'язкою на зап'ястку, одночасно провівши рукою по лобі, щоб зробити вигляд, що витирає піт. А коли Арне закінчив кричати і вона подивилася на трибуну, його вже не було. Зовсім як минулого разу. Тільки цього разу все сталося так швидко, що вона почала сумніватися, чи дійсно вона його бачила, чи це їй просто привиділося.

— О, ні, — простогнала Емілія, прочитавши розклад автобуса на зупинці. — Сто сорок дев'ятий прийде тільки через двадцять хвилин. Мама приготувала нам на вечерю піцу. До нашого приходу вона буде вже зовсім крижана!

— Як безглуздо, — відгукнулася Аврора, продовжуючи читати.

Їй не дуже подобалася піца, та й ночівлі у подружок теж. Але так тепер роблять усі. Усі ночують одне в одного, неначе в танці, де обмінюються партнерами. Або бери участь, або ніхто з тобою не спілкуватиметься. А Аврора не хотіла, щоб із нею ніхто не спілкувався. Принаймні не дуже хотіла.

— Слухай, — сказала вона, дивлячись на годинник. — Тут написано, що сто тридцять перший прийде за хвилину, а я згадала, що забула удома зубну щітку. Сто тридцять перший йде повз мій будинок, і якщо я сяду на нього, то потім доїду до тебе на велосипеді.

По обличчю Емілії було видно, що ця ідея їй не дуже до душі. Їй не хотілося стояти тут у темряві і чекати дощу, який все не починався, і не хотілося самій їхати додому автобусом. І вона починала підозрювати, що коли Аврора дістанеться до свого будинку, у неї знайдеться тисяча причин, щоб відмовитися від ночівлі в Емілії.

— Ну гаразд, — сказала Емілія з кислим виразом обличчя, штовхаючи спортивну сумку. — Але знай: піца тебе ж чекатиме.

Аврора побачила, як по дорозі в низині повертає автобус. Сто тридцять перший.

— До того ж ти можеш почистити зуби моєю щіткою, — запропонувала Емілія. — Ми ж усе-таки подруги.

"Ми не подруги, — подумала Аврора. — Ти — Емілія, яка дружить з усіма дівчатками в класі, Емілія, яка правильно одягається, дівчинка з найпопулярнішим ім’ям у Норвегії. Ти ніколи ні з ким не посваришся, адже ти така хороша і ніколи нікого не критикуєш, принаймні — у вічі. А я — Аврора, яка робить те, що мусить, але не більше, щоб спілкуватися з вами, бо я не можу бути зовсім сама. І ви вважаєте мене чудною, але досить розумною і самовпевненою і тому не насмілюєтеся з мене глузувати".

— Я буду у тебе вдома раніше за тебе, — сказала Аврора. — Обіцяю.

Харрі сидів на скромній трибуні, підперши голову руками, і дивився на арену.

У повітрі пахло дощем, він міг ушкварити кожної хвилини, а на стадіоні "Валле Говін" не було даху.

На маленькому убогенькому стадіоні більше нікого не було. Харрі знав, що буде тут сам: концерти проводилися не часто, а до ковзанярського сезону ще дуже далеко. Тоді тут заллють ковзанку, і будь-хто зможе прийти потренуватися. Саме тут він сидів і спостерігав за тим, як Олег робить перші невпевнені кроки на ковзанах, а потім повільно, але уперто стає багатообіцяючим ковзанярем у своїй віковій групі. Він сподівався, що скоро знову спостерігатиме тут за Олегом. Таємно засікати час проходження ним кола. Фіксувати прогрес і відставання. Підбадьорювати його, коли справа не ладнається, брехати йому про погані погодні умови й тупі ковзани і спокійно радіти його успіхам, не дозволяючи внутрішньому тріумфуванню прорватися назовні. Він стане амортизатором, який згладжуватиме емоції від злетів і падінь, Олегу це потрібно, інакше він дозволить власним почуттям повністю оволодіти собою. Харрі не так багато знав про ковзани, але ось про це йому дещо було відоме. Контроль над сильним збудженням, як говорить Столе. Здатність самого себе втішити. Це одне з умінь, що має величезне значення для розвитку дитини, але не у всіх воно розвивається однаково добре. Наприклад, Столе вважав, що Харрі бракує здатності контролювати своє збудження. Що йому бракує середньостатистичної здатності втікати від поганого, забувати, концентруватися на чому-небудь приємному, більш легкому. І що Харрі вживає алкоголь, щоб той робив за нього цю роботу. Батько Олега теж був алкоголіком, що пропивав, за словами Ракелі, своє життя і сімейні статки десь у Москві. Може, це було однією з причин, через яку Харрі відчував таку потребу піклуватися про хлопчика: їм обом бракувало здатності контролювати своє збудження.

Харрі почув чиїсь кроки по бетонній доріжці. Хтось йшов у мороці з іншого боку стадіону. Харрі сильно затягнувся, щоб по вогнику сигарети можна було визначити, де він знаходиться.

Інша людина перестрибнула через бар’єр і легкими кроками стала підніматися по бетонних східцях трибуни.

— Харрі Холе, — вимовив чоловік, зупинившись на дві сходинки нижче.

— Мікаель Бельман, — кивнув Харрі.

У темряві рожевуваті, позбавлені пігменту смуги на обличчі Бельмана здавалися ще світлішими.

— Дві речі, Харрі. Це має бути дуже важливим, адже ми з дружиною планували провести приємний вечір удома.

— А друга?

— Загаси цю погань. Сигаретний дим шкідливий для здоров’я.

— Спасибі за турботу.

— Я думаю про себе, а не про тебе. Заради Бога, загаси.

Харрі ткнув кінцем сигарети у бетон і сховав її у пачку, поки Бельман влаштувався поряд з ним.

— Оригінальне місце для зустрічі, Холе.

— Єдине місце, окрім "Шрьодера", де я буваю у вільний час.

— Як на мій смак, занадто малолюдно. Я на якусь мить навіть замислився, чи не ти — кат поліцейських, що заманив мене сюди? Ми ж усе ще думаємо, що він поліцейський, так?

— Справді, — сказав Харрі і відчув жахливе бажання закурити. — Ми знайшли пістолет.

— Уже? Швидко спрацювали, я навіть не знав, що ви вже почали збирати…

— Не знадобилося. Перший же пістолет виявився тим, що ми шукали.

— Що?

— Твій пістолет, Бельмане. З нього був зроблений пробний постріл, і результат повністю збігся з кулею зі справи Калснеса.

Бельман голосно розсміявся, і сміх його луною відгукнувся від трибун.

— Це такий розіграш, Харрі?

— Взагалі-то ти повинен мені це пояснити, Мікаелю.

— Для тебе я пан начальник поліції або Бельман, Харрі. До речі, можеш опустити слово "пан". І я не повинен нічого тобі пояснювати. Що взагалі відбувається?

— Саме це ти й повинен… пробач, "тобі слід пояснити" звучить краще? Тобі слід

1 ... 103 104 105 ... 141
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поліція», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Поліція"