Читати книгу - "Дона Флор та двоє її чоловіків"

що й казати, вона була, мов риба у воді! А як же вона знущалася над невісткою, яка втратила надію вже навіть на скорботну Матір Божу, ба та наче й не чула її благань і обітниць. Тільки смерть могла звільнити бідолаху. Смерть свекрухи, певна річ. Іноді добра Селеста дедалі частіше мріяла про цю рятівну подію й присягнулася собі не скупитися та відслужити таку панахиду, щоб про неї заговорили не лише в місті, а й у столиці штату.

Та хоч як добре було доні Розилді в Назаре, коли з’явився новий зять, вона віддавала перевагу Баїї і, щоб залишитися там, розробила справжній план. Насамперед стала улеслива та вкрадлива, намагаючись усіляко догодити фармацевту. Доктора Теодоро це спершу дуже зворушило, він навіть розповів своєму другові Розалву Медейросу, що йому пощастило не лише побратися з такою чарівною жінкою як Флор, а й разом із нею він матиме ще й другу матір, цю святу стареньку дону Розилду.

— Що?! — вухам своїм не повірив Розалву. — Це ви дону Розилду називаєте святою старенькою? — І він розреготався, як дона Амелія в день заручин. — Тільки ви, Теодоро, з вашою довірливістю могли так про неї подумати…

Одначе й довірливого доктора Теодоро надовго не вистачило: та її звичка скрізь встромляти свого носа, інтриги та постійне невдоволення швидко взяли гору над солодкими усмішками й улесливими словами. Тоді вже зять зрозумів причину осудливого сміху дони Амелії та Розалву. Почалося з того, що дона Розилда, зайшовши вельми здалеку, заявила, що їм не годиться жити в такому маленькому домі, майже без зручностей. Чому б не найняти будинок, що більше личив би його статусу та можливостям: просторіший, з великими світлими та комфортними кімнатами?

Цим натяком вона дала йому також зрозуміти, що доні Флор важко в цьому домі, сповненому неприємних спогадів, але вона мовчить, бо не хоче надокучати чоловікові своїми проблемами.

Доктора Теодоро ці слова вельми здивували, а поведінка дружини навіть обурила. Адже це сама Флор наполягла залишитися в цьому домі, що має купу переваг: і низька орендна плата, така ж, як і вісім років тому, і зручне розташування — за два кроки від його аптеки. Хіба ж не вона наголошувала, що адреса будинку — це адреса її кулінарної школи, і буде безглуздо це змінювати? Чи не вона казала, що на біса їм великий будинок, якщо їх лише двоє? Навіщо шукати зайві клопоти на свою голову та витрати, якщо і тут вони можуть бути щасливі? Чи не її це були аргументи, аргументи скромної й розважливої нареченої?

Що тоді змусило дону Флор так раптово змінити свою думку? Чому їй несподівано закортіло докладати зусиль і витрачати гроші на більший дім? Заради чого так недолуго пнутися зі шкіри? Нащо пускати цей пил в очі?

Дона Розилда щось плутано белькотіла йому про престиж, про те, що основне — посісти достойне місце в суспільстві. Для доктора Теодоро, який завжди намагався ходити з суспільством попід руку, цей аргумент був надзвичайно важливий. Щодо дони Флор, то вона не звертала уваги на такі речі і — коли вони ще сперечалися про доцільність існування її школи — наголошувала, що не одяг прикрашає людину, а добрі справи.

Якщо вона мала такі міцні переконання, то що ж примусило її суперечити собі, чому ж зараз вона нарікає й крутить носом? Доктор Теодоро уважно вислухав тещу, та обговорювати це з нею не став.

— Насправді, люба теще, я не знав, що моя кохана дружина бажає переїхати, тому без неї я не хотів би обговорювати цієї теми. Проте запевняю вас, що зроблю все, щоб Флор була задоволена.

Покинувши дону Розилду сповненою оптимізму, він мовчки попрямував до аптеки. Така різка зміна настроїв дружини здивувала і засмутила доктора Теодоро. Чому ж вона сама йому про це не сказала чесно і відверто? Чому ж вона скористалася посередництвом матері? Доктор Теодоро не хотів, щоб між ним і дружиною промайнула бодай іскорка сумнівів і, боронь Боже, з’явилися якісь таємниці. Він був готовий дати їй усе, що зможе, задовольнити всі її забаганки, навіть найбезглуздіші. Але натомість він розраховував на щирість, чесність і довіру. До чого всі ці посередники в подружніх справах, у всьому, що стосуються лише чоловіка та дружини? Зачаївшись у кутку аптеки, доктор Теодоро змішував ліки, зважував необхідні дози на терезах і весь цей час був надзвичайно пригнічений і зажурений. Чому дона Флор не довіряє йому?

У чоловіка з дружиною не повинно бути секретів, про якихось посередників у подружніх взаєминах не може бути й мови… Субнітрат вісмуту, аспірин, метиленова синька, мускатний горіх — усе в точному дозуванні, жодних відхилень, ані дрібкою більше, ні дрібкою менше. Воно ж і в шлюбі так. Він вирішив раз і назавжди розставити всі крапки над «і» у цій справі, до того ж якомога раніше. Увечері в спальні, залишившись наодинці з дружиною, поки та перевдягалася в нічну сорочку, що лежала в головах кованого ліжка, він промовив:

— Люба, хочу тебе дещо попросити…

Дона Флор вмостилася під простирадлом, чекаючи на його ніжний поцілунок, без якого він іще жодної ночі не стулив повік:

— Що саме, любий?

— Мені хотілось би, щоб надалі, коли тобі треба обговорити зі мною якусь тему, зверталася до мене особисто, а не через посередників… — Голос доктора був сповнений смутку.

Здивована дона Флор звелася на ліктях, обернулася до чоловіка, який саме натягував піжамні штани, і запитала:

— Коли це я щось робила через посередників? Ти про що?..

— Я вважаю, що чоловік і дружина повинні бути відверті одне з одним і їм не потрібні хитрощі і третейські судді…

— Теодоро, любий, якщо твоя ласка, поясни мені докладно, у чому річ, бо я нічогісінько не розумію…

Одягнувши свою смугасту піжаму, доктор Теодоро сів на краєчок ліжка:

— Якщо ти хочеш переїхати звідси, то чому сама не сказала мені про це?

— Переїхати? Це я хочу переїхати? Хто тобі таке сказав?

— Твоя мама, дона Розилда. Вона переказала мені твої скарги, мовляв, тобі цей дім зовсім не до душі й тут тоді некомфортно…

Дона Флор дивилася на засмученого чоловіка на краєчку їхнього кованого ліжка, такого серйозного, з очима, сповненими печалі. І їй враз захотілося розсміятися: «Такий великий, а такий дурненький».

— Мама? І ти вирішив, що то я її підіслала? О, ти ще геть не знаєш моєї матері, Теодоро. Зате я чудово знаю, чого вона домагається… Чого б це мені раптом захотілося більший дім, любий? Це не мені, а їй потрібен інший будинок, із окремою кімнатою, в якій би вона могла назавжди з нами оселитися. Боже борони!