Читати книгу - "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"

— Ось бачиш, що робить зі мною твій запах… твій смак… — промуркотів він, відтягуючи гумку сірих трусів, з-під якої вже визирала темно-рожева квітка голівки з перламутровою крапелькою зверху.

— Так, і тому ти спинився. Щоб від захвату не розірвалося серце, а від перенапруження — твій прутень.

— А я вбачаю в цьому вельми прозорий доказ, як небезпечно мене сердити, Елізабет…

Він сьогодні стільки разів називав мене повним ім’ям, що я вже не розуміла, що відчуваю при цьому: острах, роздратування чи ще більше збудження.

— Проблема в тому, єнотику, — я вхопила очима його затуманений від жаги погляд, і тримала, підсунувшись ближче, не відпускала, коли накрила долонькою його член. Здавалося, цим темним, повним мороку й гріху очицям вже не зробитись чорнішими, але це сталося, і я загубилася в його пітьмі. — Що я не надто вразлива панянка, і тобі це добре відомо. Такі попередження або дратують мене, або… — я так само красномовно урвала речення.

— Або?.. — зачудовано повторив Соретті. Я водила пальцями вгору і вниз по твердому товстому напруженому стовбуру, пучками кружляла атласною голівкою, і мовчала. А він знемагав, і мені збіса подобалось це.

Раптом бос пригорнув мене за шию, притулився губами до моїх вуст й наказав:

— Скажи. Тут лише ми. Скажи усе, не соромся. Усі свої брудні бажання, і я виконаю кожне. Я псуватиму тебе знову і знову, dolce peccatrice, а ти проситимеш ще. Тільки скажи бодай щось, вимов своїм гострим язичком, яким ти звикла шпетити мене, виплекай й подаруй мені. Будь ласка.

Тоні говорив без акценту, але я все одно почала тремтіти від звуків його голосу. Від цього пристрасного заклинання, що розмивало межі.

— Я… хочу тебе так глибоко, як ніхто іще не був в мені. Хочу тебе… — я нервово глитнула, слини в пересохлому від жаги роті не було, — хочу, щоб ти узяв мене жорстко, як обіцяв вдень. Бо ти дійсно зробив мене такою мокрою, що нам, напевно, без Луки із цим ради не дати.

Соретті зробив глибокий вдих, задоволений, що нарешті вдалося мене вмовити, і на якусь мить я перелякалася, що оце і все, він зараз подякує мені, вляжеться на ліжку і захропить.

Але він лише розсміявся.

— Ти спочатку витримай мене, любонько, а вже потім згадаємо про Луку.

І Тоні впав на спину, притягуючи мене за собою.

Спустив труси до колін й перехопив мою долоню, що й досі лежала в нього на члені.

— Годі. Іди-но сюди.

Я забрала руку. Соретті роздягнув мене, перекинув мою ногу через себе, щоб я лишалася зверху, й майже вклав мене на себе, коли голівка ткнулася між вологих пелюсток плоті, і ось тут я дещо згадала.

— Трясця, Тоні, а захист?

Спробувавши відсторонитись, з нерозумінням я вдивлялася в карі очі, коли він не відпустив мене.

— Не сьогодні, Бессі, я хочу відчути тебе. Точніше вже майже відчуваю тебе, і це божественно.

Він заплющив очі і розтягнув губи в мрійливій усмішці, і до мене дійшло, що ще мить, й я буду позбавлена вибору й будь-якої можливості щось заперечити, бо, притримуючи мене за стегна, він потроху просувався там, унизу, солодко розтягуючи мене своїм членом, що дуже сильно заважало втримувати хоч якийсь підпорядкований хід думок та й думки в голові взагалі, окрім однієї: «Господи, який він велетенський і як це бляха добре, коли він в мені».

Я клацнула пальцями, знов привертаючи його увагу.

— Агов, Тоні, я не хочу проблем.
— Ні, мокра оксамитова брехунко, ти хочеш, щоб я не спинявся і трахав тебе, аж поки ти не знепритомнієш. Лізбет, невже ти вважаєш, що людина, яка має стільки сексу як я, ніколи не перевіряється? Я роблю це постійно. Я чистий. А тепер зроби мені ласку — нахилися трошки, — злегка роздратованим тоном попросив бос, — отак, іще. Хочу сказати тобі щось на вушко.

Я слухняно вляглася на нього, закусивши губу від зміни положення й інтенсивності відчуттів.

— Що? — пошепки поцікавилась я.

— Тримайся, piccina.

Після цього Тоні увігнав в мене свій член потужним поштовхом.

— Лишенько! — вихопилось в мене. Я притиснулась обличчям до його плеча й прикусила зубами шкіру. Від сорому й усвідомлення, з яким гучним голодним хлюпанням він рухався в мені, пашіли щоки.

А Соретті лише нарощував темп, час від часу ляскаючи долонею по моїх сідницях, видушуючи з мене скрики. Чи то обурення, чи задоволення, хіба я могла розібратись, коли таке відбувалось зі мною?

— Так, Бессі? Ось так? Цього ти хотіла? — дражнився він, а я тільки бурмотіла одненьке жалюгідне «Трясця» у відповідь, коли взагалі вдавалося скласти літери разом. Це було незрівнянно. Насолода межувала з біллю, і той контраст дійсно зводив з розуму.

Я й не зчулася, як кінчила вперше, гортанно гарикнувши: «Господи». Від чого Тоні розреготався.

— Цікаво, що б сказала твоя мамця, дізнавшись, що ти кличеш його, коли кінчаєш. І чого саме його? Це ж я в тобі зараз.

І він не спинявся. Ані на мить.

Я вже не розуміла, це розтягнувся перший оргазм, чи почався другий або третій. Пульсація всередині від його поштовхів дрожжю розходилась по стегнах, по всьому тілу. Я не контролювала себе, не тоді, коли не мала снаги стерпіти усе, що Соретті давав мені змогу відчути. Я кусалася знову і знову, я дряпала його плечі, а він лише гарчав й вштовхувався в мене дужче.

— Так, це справедливий обмін, любонько. Я таврую тебе, ти — мене. Не стримуйся, роби зі мною усе, що тобі заманеться, Бессі.

На очах виступили сльози, я кліпнула, намагаючись їх позбутися, а Тоні одразу підхопив солоні краплі язиком, облизуючи мої щоки по черзі, як злизував до цього томатні бризки.

Це було щось скажене. І коли всередині розлилося тепло його сім’я, коли Тоні здавив мої сідниці долонями, мабуть, лишаючи синці, й хрипко видихнув моє ім’я, свідомість вибухнула незнаною досі насолодою, котра сяйнула безмежності.

Знявши мене з себе і поклавши на постіль, Тоні віддихався трохи й піднявся. Пішов до напоїв на комоді й налив у низьку склянку віскі.