Читати книгу - "Віднайдений час, Марсель Пруст"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Поверхові судження дукині Германтської про Рахиль зацікавили мене тим, що показували нову годину на циферблаті. Бо дукиня не менше, ніж Рахиль, пам’ятала про вечір, влаштований для цієї акторки, і цей спогад не зазнав ані найменшої зміни. «Бачте, — сказала вона, — мені тим цікавіше її слухати, слухати, як їй плескають, що я сама її вискіпала, оцінила, взялася її просувати і накидати, коли її ще ніхто не знав і всі з неї кепкували. Так, мій лебедику, вас це дивує, але перший дім, де вона виступила прилюдно, був мій дім! Так, усі ці так звані авангардисти, як-от моя свіжоспечена кузина, — тут вона іронічно показала на принцесу Ґермантську, яка для Оріани назавжди зосталася пані Вердюрен, — залишили б її здихати з голоду і не рачили б її вислухати, а я, упевнившись, яка це цікава особа, запропонувала їй гонорар за виступ у моєму домі перед найдобірнішим товариством. Можу сказати, хоча слова мої претензійні й дурні, бо, власне, талант не потребує нічиєї ласки, що то я її відкрила. Звичайно, вона обійшлася б і без мене». Я заперечливо скинув рукою і побачив, що дукиня Ґермантська ладна вже стати на протилежну позицію: «Як? Ви вважаєте, що талант потребує підтримки? Когось, хто явив би його на денне світло? Що ж, може, й ваша правда. Цікава річ, ви повторюєте сказане мені колись Дюма. При такій годині я дуже рада, що якось прислужилася, хай навіть тріньки, на ніготь, звичайно, не самому талантові, а славі такої великої акторки». А втім, дукиня Ґермантська воліла розлучитися з думкою, що талант, подібно до чиряка, визріває сам собою, не лише тому, що так було для неї бажаніше, а ще й тому, що, приймаючи нових прибульців і втомлюючись, вона стала скромніша і питала чужої думки та ради, щоб виробити своє ставлення. «Вам можна і не казати, — вела далі дукиня, — що ця розумненька публіка, так званий бомонд, не тямить ні бе ні ме. Протести, сміх. Даремно я казала: «Се цікаво, се втішно, такого ще не було», — мені не вірили, як не вірили ніколи. Так само вийшло і з тим, що вона тоді декламувала, щось із Метерлінка, тепер він дуже відомий, а тоді всі з цього сміялися, а я вважала, що це чудово. Мене аж диво бере на думку, що така селючка, як я, вихована, як усі провінційні панночки, відразу все це полюбила. Чому, звичайно, не змогла б сказати, але мені це подобалося, глибоко мене зворушувало; бачте, Базен, сам не вражливого десятка, дивом дивувався, як на мене це вплинуло. Якось він мені сказав: «Не хочу, щоб ви слухали цю бридню, ви стаєте від цього хора». І це правда, мене вважають за суху й стриману жінку, а всередині у мене — клубок нервів».
У цю мить сталося щось несподіване. До Рахилі підійшов лакей і сповістив, що Бермині дочка та зять хотіли б із нею побалакати. Ми вже знаємо, як Бермина донька чинила опір чоловіковому бажанню попросити у Рахилі запрошення. Та коли запрошений молодик відійшов, злість молодої пари на матір зросла, обох дратувала думка, що інші бавляться, — словом, використавши момент, коли Берма пішла, харкаючи кров’ю, до себе, вони вичепурились як стій, узяли мотор і, непрохані, заявилися до дукині Ґермантської. Рахиль, здогадуючись, у чому сіль, у душі вдоволена, наприндилася і сказала лакеєві, що зараз вона потрібна тут, отож хай вони пояснять у цидулці свій дивацький учинок. Лакей повернувся із карткою, де Бермина дочка набазграла, що вони з чоловіком не могли опертися спокусі послухати Рахиль і просять її дозволу зайти. Рахиль посміхнулася: привід був ідіотичний, але вона тріумфувала. Вона звеліла відповісти, що, на превеликий жаль, її виступ уже скінчився. У сінях, де заждалося подружжя, лакеї вже смішкувалися із двох не-вдах-прохачів. Присоромлена афронтом, Бермина дочка згадала, що супроти
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Віднайдений час, Марсель Пруст», після закриття браузера.