Читати книгу - "Будні феодала - 1, Олег Говда"

Ну тоді за справу. Що раніше почнемо, то швидше до своїх проблем повернемося. Он, Мамай як коситься недобре. Нічого, битися не лізе, вже терпимо, а буде час — порозуміємося. Якщо не дурень, оцінить.

— Саїн-булат, маю такий план. Ти йдеш за мною. Щойно зустрічаємо загін харцизів чи розбійників — нападаємо. Потім усіх звільнених мусульман ти приймаєш у свій загін. Християн забираю я. З бранцями — роби, що вважаєш за потрібне. Мені розбійники не потрібні. А якщо натрапимо на якогось мурзу чи бека — запропонуємо йому прийняти твій бік. Погодиться — добре. Не захоче — атакуємо. І після битви, якщо не втече, повторюємо пропозицію приєднатися.

— Так просто? — здивувався кримський принц.

— А чого велосипед вигадувати? — Знизав плечима я. — Йдемо до переправи через Дніпро. Якщо рух буде як у попередні дні, і три доби не пройде, як під твоїм бунчуком буде кілька сотень воїнів та пара-трійка командирів. А це вже сила, перед якою Ак-Кермен не встоїть. Особливо, якщо напролом не перти. Ну, а маючи у власності таку фортецю, ти вже й без мене обійдешся. Буде куди вірних твоєму батькові мурз та беків скликати. Домовилися?

Пройняло бідолаху. Аж спітнів. В руку мені вчепився і стиснув, як клешнями.

Втім, чому дивуватися? Годину тому тюремну баланду сьорбав, без будь-яких перспектив не тільки в найближчому, а й у найвіддаленішому майбутньому, а зараз — я йому майже ключі від однієї з найпотужніших фортець вручив.

Поки що тільки на словах, ясний пень. На результат ще пріти та пріти. Але ж реальна тема. Трохи везіння, і можна займатися роздачою слонів.

— Ти страшна людина, Антона-ага, — пробурмотів він. — Я радий, що перебуваю серед твоїх друзів, співчуваю ворогам і дуже сподіваюся, що ніколи не опинюся серед них.

— Не хвилюйся, Булате… Мої вороги не в цьому світі. Але мені теж буде їх шкода, коли я повернуся. Гей! Хто небудь!

— Ой! — постать, що стояла поруч, злякано відсахнулася від командирського голосу.

— Перепрошую, панно Агнешка, не помітив, як ви підійшли. Думав — це вже світанок наближається, а це ваша краса розганяє ніч.

Трясця. Що за ахінею я несу? Ніколи не вмів робити компліментів. Але, здається, прокотило. Принаймні дівчина у відповідь милостиво посміхнулася.

   — Ви дуже вчасно. Думаю, крім вас… і Віктора, ніхто не допоможе підібрати спадкоємному принцу відповідний одяг. Цілком покладаюся в цьому на ваш смак та знання етикету. Розумію, завдання непросте, але тільки ви зможете перетворити обірванця на вельможу. Яким Саїн-булат хану має бути по праву крові.

Фу, таку фразу вимовив без запинки. Водночас і проблему спихнув у надійні руки. Тепер можна і собою зайнятися. Той ще видок, до речі. Одне слово — каторжник.