Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

— Прибув за Вашим наказом, — відзвітував начальник охорони, переступивши поріг кабінету.

Рональд зміряв його важким поглядом. Гаргус служив трону вже десять років. Жодного разу не давав приводу засумніватися у своїй відданості. Рональд завжди довіряв йому як собі. Але останні дивні події змусили сумніватися у кожному. Як це не гірко було усвідомлювати, але тепер стало очевидно, що інформація про пророцтво просочилася до ворогів. Вони почали дивну гру, яку Рональд не може розгадати. Хтось у його оточенні виявився зрадником. Хто? Слідчі вже працюють з Алітайєю. Вона почала розкривати карти та здавати своїх покровителів. Її слова, здавалося, помалу прояснюють картину. Однак сьогоднішні події, що відбулися біля особняка Тайлера, настільки сплутали всі карти, що Рональд був зовсім здивований.

Адже вчора, після викриття Алітайї, здавалося, що розгадка близька. Він відчував упевненість, що знайшов жінку з пророцтва. Нехай не всі ознаки зійшлися на ній, але сигнал тавра і внутрішнє чуття кричали, що це Елайза. Рональд всю ніч галопом скакав до столиці, сподіваючись встигнути запобігти непоправному. Але він не встиг. У його очах потемніло, коли побачив дівчину на ґанку особняка Тайлера. Вона ніби сяяла від щастя. Сталося те, чого він найбільше боявся. Жінка, якій судилося народити майбутнього спадкоємця трону, встигла вийти заміж за Радника і шлюб, вочевидь, вже був підтверджений.

Вороги переграли Рональда? Королівство чекає насильницька зміна влади? Що можна зробити, щоб уникнути кривавих подій? Ці питання промайнули в голові першими. А потім він заглянув у вічі Елайзі. Очі, які зводили його з розуму. Про цю жінку він безперервно думав останні дні, вона стала його маною, його забороненою пристрастю, спокусою. Він дивився в її очі і чекав, що на нього накотить напад ревнощів, гіркоти, досади, і нічого. Рональд нічого не відчув. Ця жінка, яка стала дружиною Тайлера, здавалася йому зовсім чужою. Він ковзав по ній поглядом і не розумів, що знаходив у цій юній пані? Як вона могла здаватися йому глибокою, привабливою, незбагненною?

Відчуття були настільки виразними, що складалося враження, ніби Елайзу підмінили. Де той палкий нестерпний вогонь, який починав палити, варто було наблизитися до неї? А тавро? Тавро теж мовчало.

Рональд не знаходив пояснень цьому, але це були ще не всі потрясіння, які доля підготувала йому в ту мить.

— Ваша Величносте, я приніс звіт про допит Алітайї, — вирвав зі спогадів голос Гаргуса.

— Поклади на стіл, — сказав Рональд.

— Чи будуть інші розпорядження?

— Так. Організуй охорону та супровід карети, яка незабаром відбуде від особняка Тайлера в замок Дюрей-ла-Пласі.

— Буде виконано.

— У кареті крім слуг будуть дві панночки — Гларієтта, сестра Елайзи, та її компаньйонка П'єліна. Нехай твої люди спостерігають за ними не лише під час подорожі, а й після прибуття. І збери для мене інформацію про цю П'єліну.

П'єліна… Саме вона стала другим потрясінням сьогоднішнього ранку. Це неможливо пояснити, але тавро несподівано відреагувало на неї. Рональд дивився, як вона спускається сходами карети, і відчував дивне нетерпіння. Йому хотілося, щоб вона якнайшвидше підійшла ближче і глянула на нього. Він бачив, що дівчина хвилюється. Її щоки спалахнули рум'янцем. Здавалося б, яке йому діло до неї? Але його охопило дивне почуття — ніби передчуття чогось важливого, якась незрозуміла впевненість, що ця зустріч невипадкова.

Елайза безперервно щось говорила, але слова долинали до Рональда ніби з-за глухої стіни. Уся його увага зосередилася на П'єліні. Вона йшла невеликими кроками і навіть кілька разів спіткнулася від хвилювання. Але все одно її рухи здавалися Рональду граціозними і знайомими. Коли ж вона зважиться підвести голову? Ну нарешті! Їхні погляди зустрілися. Які очі! Він потонув у їхній незбагненній глибині... І в цей момент тавро збожеволіло. Його сигнал був таким нестерпним — здавалося, кров перетворилася на розплавлений метал, спалювала зсередини, не давала вдихнути.

Мозок несподівано вибухнув, не знаючи, що з цим робити. Як пояснити реакцію тавра? Рональда знову намагаються пустити хибним слідом? Ця дівчина — чергова приманка, куплена ворогами? А може, старець, який таврував Рональда, помилився? Можливо, родовий знак реагує не на жінку з пророцтв, а на щось інше?

Рональд скочив у сідло, щоб негайно поїхати. Йому потрібен був час — зрозуміти, що відбувається. Розібратися в собі. Розкласти по поличках події останніх днів. З'ясувати хто друг, а хто ворог…

— Гаргусе, пошлеш у Дюрей-ла-Пласі лише найнадійніших, найбільш перевірених своїх людей, — розпорядився Рональд. — Не виключено, що вороги трону підіслали у гвардію своїх шпигунів.

Начальник охорони відсалютував і вийшов, залишивши Рональда наодинці з його муками. Як же Рональду бракувало людини, якій він міг би повністю довіритися. Розповісти про всі свої сумніви, не боячись отримати ніж у спину. У своєму оточенні він не бачив такого.

Рішення прийшло раптово. Рональд зрозумів, чиї поради хотів би послухати. Це людина, яка не схильна до пристрастей, яка далека від інтриг, змов, переворотів, яка свята настільки, що не приймає світської метушні. Він не буває злий чи пригнічений, втім, і великої радості йому не дано пізнати. Він не прагне чимось володіти. Він давно живе лише у своєму, одному йому відомому світі — Пресвітлий Провидець Ілліон, настоятель Храму Червоних Світил. Ось куди Рональду треба негайно навідатися.

— Ваша Величносте, тут записка від Радника Тайлера, — до кабінету зайшов секретар.

Рональд швидко пробіг очима послання. У записці говорилося, що Тайлер має таке сильне нездужання, що не може з'явитися на призначену йому королем зустріч. Рональдові не сподобалося, що Радник уникає розмови. Чи йому справді настільки зле?

— Відправте Тайлерові лікаря, — розпорядився Рональд. — Нехай Крістоф огляне його і складе для мене звіт про його стан. А також простежте, щоб найближчі кілька годин мене ніхто не турбував. Мені потрібно попрацювати з важливими документами.