Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

-А я в телефонах не розбираюся! Взяв, який порадили!

-Так я і повірила!

-І номер ваш старий відновив, так що хоч частина інформації, але має зберегтися.

-Дякую, Антоне, правда, я про такий телефон мріяла... А за відновлення номера дякую двічі!

-І вам дякую, що прийняли, зізнатися чекав, що назад загорнете! -  знову закашлявся.

-Була думка, але любов до техніки у мене в крові, - захихотіла, - ще раз дякую!

-Користуйтесь! І не пропадайте більше!

-Постараюся, а ви одужуєш!

-Дякую, до післязавтра!

-До зустрічі!  

-Золотий ти мій чоловік! Народе, ми з інетом! - крикнула Стьопка, - Єгорич, я тобі зараз інфу про каналізацію знайду!

            Включила телефон на режим модему, увійшла до мережі через комп'ютер та знайшла інструкцію про те, як провести каналізацію у сільському будинку. З картинками, схемами та всім іншим.

-Ох, ти, Ярена Морена! - висловився Єгорич, - тут матеріал потрібний заморський, панночко...

-Це зрозуміло, Єгорич. Я куплю все, унітаз, раковину, душ-кабінку, навіть труби, якщо поясниш які. Ну там діаметр, довжину. Що ще там? З'єднання для труб. Сифони, змішувачі. Ти головне скажи, чи зможеш зробити. Якщо ні, то доведеться майстрів викликати.

-Зробимо, панночко! Вивчу матчасть і у кращому вигляді зроблю, не турбуйтеся!

-Якщо завтра привезу, то до післязавтра зробиш? А то я гостей запросила, незручно пропонувати їх скористатися вуличними зручностями.

-Розшибуся - але буде зроблено!

-Дякую тобі, Єгорич! - подякувала господиня, - цієї інформації достатньо? Чи ще щось знайти?

-Поки що хвате. Тільки не вимикай свою диво-техніку, ще подивлюся чого та як.

-Лукеріє, тепер до тебе розмова.

-Так, господине? – тихо відповіла охоронниця.

-Матильда ​​правду говорила?

-Так. Наче…

-Ти не впевнена?

-Про що саме?

-Правда, що не можна, щоб два обранці були з силами?

-Теж про те думаю. Не пригадується мені, щоб у Свирянки в наречених було аж дві природні сили. Може й не можна.

-Блін!

-Їсти хочеш?

-Ні, то я так, з досади...

-Що, водяника з лісником взяти хотіла? – співчутливо пробелькотіла Лукерія.

-Не знаю. Але думка така була, - зітхнула, - гаразд, Матильда має рацію, шанс треба дати всім, то будемо знайомитися. Скажи мені, бенкет організуєш? Чоловік на десять?

-Легко! Скажи тільки чого б душеньці хотілося.

-Ввечері подумаємо над меню. Продукти завтра із міста привезу. Ще питання. Ти за що Матильду не любиш? За її розповідями вона біла та пухнаста, найкраща подруги бабусі.

-Немає їй довіри. Явдошка хоч і не баяла про неї лихого, але не дарма впряглася в обов’язки. Та й надто мутна ця відьма. Наречений її багато чого наробив, після того, як Явдошка в силу увійшла. Вогневик він був!

-Щось мені таке розповідав Гор, що Явдошка вогневика якогось боялася. А що він зробив?

-Злився він сильно, що не Матильда ​​Свирянкою стала. На силу її види мав, та обломилося.

-Чим далі в ліс - тим товщі партизани! – похитала головою Стьопка.

-Які партизани?

-Це я так, для краси речення, - відмахнулася, - то цей вогневик не одружився з Матильдою?

-Не оженився, паскудник. Голову задурив, а як із Свирянкою не вийшло – покинув. А Явдошці погрожував, вимагав, щоби відступилася.

-Бач, який. А як його звали, того нареченого?

-Не згадаю, ім'я дивне. Щось там про ніж чи шаблю.

-Ім'я з шаблею пов'язане? Хм, не знаю таких імен... Шаблезуб?

-Та ні, що ти вигадуєш!

-Добре, фіг з ним. Сподіваюся, що це не він убив бабусю.

-Що ти, потопла вона, через багато років після всього.