Читати книгу - "Вітер., Черкащенко Дарія"

Маленький големчик мені доповів, що троє з вечірніх гостей, так і не покинули будинок, ймовірно залишилися ночувати. Інша частина вечірнього стеження пройшла без особливих подій. 

Звісно, і моя нічна зміна не принесла багато користі. Було тихо, місто спало, разом із ним і граф Емар. Навіть я трохи задрімав, сидячи на тому самому маленькому балкончику, що оперізував готель, на висоті четвертого поверху. До тями мене привели співи птахів, що зустрічали світанок. Я стрепенувся, не одразу зрозумівши де знаходжусь, потім злякався, що Рін міг прийти на свою зміну, але не отримав від кам'яного големчика звіт про мою зміну, та захвилювався, куди я подівся. Адже під час сну, я не слідкував за часом і не знав яка зараз година. Озирнувся навкруги, чи не ходить десь поблизу хлопець, шукаючи мене. Я вирішив спуститися. По-перше, вже хотілося трохи розім'яти тіло, по-друге, якщо мене шукають, то так буде легше знайти. Обережно, щоб раптом хтось не побачив дивного хлопчика, який чомусь гуляє в такий ранній час, я дійшов до тої підворітні, де ми домовилися лишати нашого маленького кам'яного зв'язкового і тут я почув, як дзвін на вежі пробив шість раз. Отже, все добре і я дуже вчасно прокинувся. Лишивши голема з коротким повідомленням, що всю ніч нічого не відбувалося, я, так само намагаючись бути непомітним, вирушив до нашого готелю.

Я так хвилювався, що просплю зустріч з Кейсом, що прокинувся занадто рано. Треба буде купити собі та хлопцям свічку-будильник, а то так неможливо спокійно відпочивати між змінами, а просити когось з робітників готелю, щоб будили, буде дуже підозріло, особливо вночі. Для початку, я вирішив піти поснідати, потім швиденько збігати на ринок, а потім, як раз, і настане час для зустрічі з очільником злодіїв.

У таверні я знову зустрівся з Ріном, тільки на цей раз вже він сидів за столиком та чекав на своє замовлення. Я приєднався до нього. За сніданком хлопець розповів мені, що його рання зміна теж не принесла багато користі, тільки наприкінці він бачив, як будинок Емара покинула решта гостей.

На зустріч з Кейсом я йшов неквапливо, милуючись морем та слухаючи плескіт хвиль, що набігали не берег. Згадався замок. Шум моря там був постійним супутником, щоб ми не робили: сиділи у спальні, їли у їдальні, займалися у Миріон, тренувалися у дворі, або просто гуляли. Наші зараз, мабуть, відпочивають після обіду. Я зітхнув, проганяючи раптову тугу. Добре, що якраз підійшов до місця зустрічі, де на мене вже чекав Кейс. 

- Доброго дня, - привітався чоловік, трохи схиливши голову. Так він вітався вже вдруге, але мені все ще було незвично.

Я відповів йому взаємністю. 

- Як ваші справи? - одразу запитав Кейс, переходячи до справи. 

- Так само не густо, - коротко зітхнувши, відповів я. - Ми бачили, що хтось до нього приходив, але це нам нічого не дає. Ми розмірковуємо, про можливості потрапити у середину. 

- Так, це єдиний шанс добути хоч якусь інформацію, - кивнув чоловік. - У великі будинки завжди потрібні робітники, особливо молоді хлопці. Раджу проситися на роботу разом, щоб вам далі різні посади. Але, щоб втертися в довіру та наблизитися до самого графа, вам знадобиться доволі багато часу. 

- Знаю. Дякую за пораду. Ми, наче, необмежені часом, але звісно, кому ж не хочеться швидкого результату. А що у вас, зможеш чимось допомогти?

- На твоє щастя, так, - Кейс посміхнувся половинкою рота. - Я знаю, що один із гостей, який вчора приходив до графа в гості, це місцевий вчений-алхімік. Дехто вважає його божевільним та бояться підходити близько до його дому. І не дарма, скажу тобі, бо останнім часом у його дворі щось дуже гучно вибухає. Є підозра, що він тестує якийсь новий вид зброї. 

- Оце так інформація! - відкрито зрадів я, дякую тобі. Ти знаєш як його звати? 

- Божевільний Крастер, так його звуть усі місцеві. На жаль, в його документи я не заглядав, - він знову усміхнувся. 

- Цього достатньо, ще раз дякую. А про інших гостей, щось відомо?

- Про інших тільки здогадки, - Кейс розвів руками. - Другий похилий чоловік нам не відомий, він приїжджий. Його в місті ніхто, ніколи не бачив. А ось решта, скоріш за все, це охорона. 

- Так, ми теж це помітили. А ще бачили, що один старець поїхав від Емара ввечері, припускаю, що це був той самий Крастер, бо він місцевий, а другий, невідомий, залишився на ніч і покинув будинок лише з ранку. 

- Ти абсолютно правий, - підтвердив мої здогадки очільник злодіїв, кивнувши головою. 

- Дякую, Кейсе, ти мені дуже допоміг. 

- Будь ласка. Нам було не важко, якщо хочеш, ми можемо продовжувати вам допомагати. 

- Так, це було б добре, - зрадів я. - А тепер, на знак подяки, я хотів би тебе пригостити пивом. Твоє бажання поговорити в більш затишному місці ще в силі?

- Так, звісно, ходімо. Покажу тобі один заклад, де подають пристойні, нерозбавлені напої та готують смачну вечерю.