Читати книгу - "Оповідання та памфлети, Марк Твен"

Філіппінські острови й ніколи їх не віддамо. Крім того, є всі підстави сподіватися, що невдовзі нам трапиться нагода скинути, як стару одежину, нашу державну угоду з Кубою й дати їй натомість щось ліпше. Це багата країна, і немало хто у нас починає вже розуміти, що та угода була просто сентиментальною дурницею. Але тепер якраз слушний час залагодити дещо в себе вдома, трохи причепуритись, аби піднести свій престиж, заспокоїти себе й зав’язати рота пліткарям. Від себе ми не можемо приховати, що потай нас трохи бентежить честь нашої армії. Ми ж так пишалися мундиром нашого американського солдата; досі він був чистий, йому знані й великі подвиги, ми його любимо й шануємо, тож нам прикро бачити його в такому ділі, як оце тепер. А американський прапор! Ним ми пишалися над усе. То були наші святощі; в далеких краях, загледівши несподівано, як він майорить під чужим небом, вітаючи й благословляючи нас, ми тамували віддих, скидали капелюхи, й нам на мить відбирало мову від думки про те, що він для нас означає, про величні ідеали, що їх він символізує. Ні, тут неодмінно треба щось зробити: та воно й неважко. Можна завести на такі справи спеціального прапора – мають же свої окремі прапори наші штати. Хай навіть він буде той самий, тільки білі смуги замалюймо чорним, а замість зірок хай будуть череп і дві кістки.

І не треба посилати на Філіппіни ніякої Цивільної комісії.71 Не маючи ніяких повноважень, вона муситиме їх вигадувати, а це робота не для абикого, тут треба мастака. І п. Крокера72 не варт обтяжувати. Нехай це буде справа не державна, а суто комерційна, так воно ліпше для престижу Сполучених Штатів.

Завдяки всім цим пропонованим поліпшенням Поступ і Цивілізація в тій далекій країні підуть угору й замилять очі тим, хто сидить у темряві, і наша цивілізаторська крамничка знову розторгується.

 

1901

 

ДЕРВІШ І ЗАДЕРИКУВАТИЙ ЧУЖИНЕЦЬ

 

 

Дервіш. Я казав, і казатиму, і таки ще раз казатиму, що добрий вчинок...

Задерикуватий чужинець. Дай спокій, о чоловіче вузького зору! Не існує такої речі, як добрий вчинок...

Дервіш. О безсоромний блюзні...

Задерикуватий чужинець. Ні такої речі, як лихий вчинок. Бувають добрі пориви, бувають лихі пориви, тільки й того Половина наслідків доброго наміру лиха; половина наслідків лихого наміру добра. Ніхто не владен рядити наслідками, ні розподіляти їх.

Дервіш. Отже...

Задерикуватий чужинець. Отже, слід хвалити людей за їх добрі наміри й не ганити за ними викликане лихо; слід ганити людей за їх лихі наміри й не хвалити за те добро, до якого призвели.

Дервіш. О маніаче! То ти хочеш сказати...

Задерикуватий чужинець. Ось вислухай закон: від кожного пориву, доброго чи лихого, плинуть два потоки, один здоровий, інший – отруйний. Споконвіку цей закон був незмінний, до кінця віку він лишатиметься незмінний.

Дервіш. Якщо я приб’ю тебе в гніві до смерті...

Задерикуватий чужинець. Або вб’єш мене ліком, що, на твою думку, мав дати мені нове життя і силу...

Дервіш. Гаразд, продовжуй.

Задерикуватий чужинець. В обох випадках результат буде однаковий. Тобі душевні муки на віки вічні – лихий наслідок; мир, супокій, кінець скорботи для мене – добрий наслідок. Три серця, що люблять мене, буде розбито; три злидарки, сестри у третіх, дістануть мої багатства і возрадуються, ти сядеш до тюряги, і твої друзі засмутяться, але твій смиренний учень-жрець займе твоє гладке й масне місце в житті і буде щасливий. Та хіба це всі добрі й лихі наслідки, що випливуть з лихого чи доброго наміру, що вкоротив мені віку, о бездумна, о засліплена істото? Добрі й лихі наслідки, що випливають з будь-якого вчинку, бодай найменшого, розмножуються і розмножуються, століття за століттям, навіки, й навіки, й навіки, повзуть довкола земної кулі дюйм за дюймом, вражають всю її надходячу й відходячу людність до кінця часу, до остаточного катаклізму!

Дервіш. Тоді, раз нема такої речі, як добрий вчинок...

Задерикуватий чужинець. Чи ж не кажу я тобі, що є добрі наміри і лихі, та й на тім квит? Наслідки не надаються до завбачення. Вони в кожному випадку є обох родів. Такий закон. Слухай сюди: ось історія Далекого Заходу:

 

 

ГОЛОСИ З ЮТИ

 

I

 

Білий вождь (до свого народу). Ця розлога рівнина лежала пусткою. Завдяки нашій благословенній небом працьовитості ми загатили річку і використали її води, обернувши цю пустку на веселі поля, чиїми плодами процвітають тисячі щасливих домів, де раніш панували злидні й голод. Яка вона благородна, яка благотворна – цивілізація!

 

II

 

Індіанський вождь (до свого народу). Ця розлога рівнина, зрошувати яку наших батьків навчили іспанські священики, лежала веселим полем, чиїми плодами проквітали наші щасливі домівки. Білий американець загатив нашу річку, забрав воду для своєї долини й обернув наше поле на пустку; і ось ми голодуємо.

Дервіш. Я бачу, що добрий намір насправді дав як добрі наслідки, так і лихі, в однаковій мірі. Однак єдиний випадок не доводить правила.

Задерикуватий чужинець. Перепрошую, всі випадки це доводять. Колумб відкрив Новий Світ і дав трудолюбним та безземельним біднякам Європи ферми й простір, достаток і щастя.

Дервіш. Добрий наслідок.

Задерикуватий чужинець. І вони цькували й плюндрували справжніх господарів цих земель, і грабували їх, і розоряли, виганяли з домівок, і викорінювали до ноги.

Дервіш. Лихий наслідок, що й казати.

Задерикуватий, чужинець. Французька революція принесла горе в серця й доми п’яти мільйонів сімей і залила країну кров’ю та обернула її багатство на злидні.

Дервіш. Лихий наслідок.

Задерикуватий чужинець. Проте всі великі й дорогоцінні свободи, якими користуються народи Європи сьогодні,– дар тієї революції.

Дервіш. Добрий наслідок, згоден.

Задерикуватий чужинець. В наших благих стараннях силою мушкета піднести філіппінця до нашої моральної висоти ми послизнулися на льоду і впали до його рівня.