Читати книгу - "Знахар, Міхал Шьмеляк"

– Я не забув, пані Катажина, я навмисне пропустив, не думаю, що він до цього всього причетний. Але я не слідчий.

– Фактично, пан ним не є.

– Так, у мене за плечима немає ні поліцейської школи, ні стажування, ні сотні розкритих справ.

– Справа, скоріше в тому, що пан кидає підозру на Якуба, захищаючи його. Почуття набік, пане Кшиштоф. А щодо школи та досвіду? Все у вас на очах, ви можете залишити історію і піти в поліцію. Людина з такими знаннями та таким талантом знаходити трупи була б приречена на успіх у поліції.

– Я не знав, що ви вмієте жартувати на допиті?

Дівчина йому все більше подобалася.

– Я можу навіть заспівати арію Пуччіні чи "Очі зелені"[67], аби тільки бути ефективною.

– Я не хочу йти так далеко, — усміхнувся він. – Загалом, мені нема чого додати, якщо у вас немає інших питань.

– Я дізналася більше, ніж очікував.

Кшисєк жестом попросив її вимкнути диктофон, який вона ввімкнула перед допитом. Дівчина зробила це.

– Чи можу я запитати про щось, але це не для протоколу?

Він нахилився до неї.

- Будь ласка.

Вона була трохи розгублена.

– Касю, чи є можливість провести гарний вечір разом з вами?

Макіяж не міг приховати інтенсивний рум'янець, який розцвів на щоках.

– Тільки після закінчення справи, Кшиштофе.

– Я сприймаю це як згоду.

Вона відповіла широкою посмішкою та заправила пасмо волосся, що вислизало з чолки, за вухо.

- Я вільний?

– Так, просто бути в контакті, коли це можливо.

– Катажина, телефонуйте, коли будете мене потребувати.

Кшись сам собі дивувався, коли це він зробився таким хоробрим і нахабним. Чи це наслідок нещодавніх подій, пристрасної ночі з Веронікою, чи сили, яку надав йому один, цього разу добрий, діагноз?

10:30

Де легше сховатися: у маленькому чи великому місті? Для людини, яка близько знає місце, немає різниці. У кожній локації є свої горезвісні точки, які старанно уникають мешканці, невикористані стежки та закинуті куточки. Їх просто потрібно знати. Деякі знаходяться прямо під носом у тих, хто п'є першу каву о сьомій ранку і вимикає комп'ютер, закінчивши роботу о 15:00. Ці найкращі, тому що поліцейський, який шукає маніяка-вбивцю (та що вони знають про маніяків!), подивиться на них в самому кінці, і є велика ймовірність, що зовсім їх проігнорує.

Створюючи свій шедевр, він засвоїв одне: найкраще діяти нахабно. Наприклад, у нас є замок у Дубецько, з дуже елегантним готелем із найкращою кухнею на Підкарпатті. Місце, яке полюбляють молодята завдяки прекрасному бальному залу та великому дубу перед входом, під яким сакраментальне "так" набуває особливого звучання. Якби ви почали тут вештатися, невпевнено озираючись з боку на бік, співробітники швидко зацікавилися б вами, а до моментального дзвінка в службу безпеки лише крок – і катастрофа готова.

Тим часом через головні ворота проїхала маленька вантажівка, яких тут бачили десятки. Ймовірно, вона прямувала до нижньої стоянки, нічого нового чи незвичайного. У місці, куди не могла помітити жодна камера, можна було вивантажити великий пакет, велику коробку, обклеєну сріблястим скотчем із словом "Освітлення", яке не дуже чітко видно. Це на той випадок, якщо хтось побачить і запитає. Але сьогодні ніхто не питав, єдиним свідком були коні, які залишилися пастися на зимовій траві за дерев'яним парканом. Пакунок спритно приземлився на складний візок із великими гумовими колесами, оскільки інші не змогли б проїхати по трасі, яка їх чекала. Пакунок перетнув стоянку, гумові колеса зашерхотіли по мокрій траві, а потім захрустіли по гравію. Для сторонньої людини вхід до затемненого підвалу замку виглядав недоступним будівельним майданчиком, але, здавалося б, недбало розкидані дошки були хитро прокладеною кілька ночей тому колією для візка. Дошки не могли рухатися, їх закріпили шурупами (під час забивання цвяхів дуже багато шуму, а тиха електрична викрутка коштує не так вже й дорого).

Візок справно в'їхав у темряву, яка незабаром була розбита яскравим світлом лобової фари. Холодне і темне місце, але зовсім не схоже на атмосферний підвал церкви Святого Якуба, який просто напрошувався на злочин. Власники замку планували облаштувати тут курорт, але роботи призупинили і тепер це була забезпечена споруда, яку ніхто толком не відвідував, бо і навіщо? Це давало ідеальне місце для зберігання контрабанди. Звичайно, знадобилося кілька днів тихої роботи, щоб підготувати невидиме ззовні приміщення, ідеальне для приховування останнього трупа від сторонніх очей. Ну, так ніхто і не казав, що буде легко.

Пакет прибув на своє місце. Усередині знаходився скулений цілитель, який обдурив занадто багато людей. На щастя, він не встиг нікого вбити, але це було близько, забракло, мабуть, тижня, а може, й декількох днів. Якуб Вільк мав стати останньою жертвою, головним чином завдяки своїй нахабності та співпраці зі справжнім лікарем. Якийсь час планувалася страта обох мерзотників разом, але він трохи боявся логістики цього починання. Тепер шкодував про той крок, вони б склали красиву композицію – підвішені на двох кінцях мотузки, качаючись на одній гілці.

Однак, насправді важливим був ступінь провини. Радзішевський був лікарем, він присягнувся берегти життя, всі йому дуже довіряли, і він увійшов у спілку зі своїм зятем, звичайним шахраєм. Чому і як авн дозволив себе переконати? Йому не вдалося цього виявити. Тому лікар винен більше, він зазнав відповідної своїм діям смерті, а Якуб повисне на гілці і зіграє кращу роль, ніж Ді Капріо в "Титанікові". Інші тридцять шість жертв могли йому позаздрити.

Більше ніяких думок, все зроблено та належним чином забезпечено. Він повернеться сюди за кілька годин, коли почне темніти. Найважче буде попереду, балансування на межі здорового глузду, але це могло вдатися.

Автомобіль від'їхав.

Чи надійшов такий момент, коли це перестало бути для нього "справою" і стало грою? Йому було трохи соромно за себе, але такий момент настав на самому початку. Він пояснив це собі дуже просто: де написано, що обов'язки і робота не повинні приносити задоволення? Та ніде!

Так, вбивати було приємно.

Спочатку жертва. Людина, яка заслужила жалюгідного кінця, у цій конкретній ситуації яка сприяла загибелі інших людей, брехала та грабувала. Насправді, він, мабуть, не міг би вбити невинну людину з чистим сумлінням. Кожна його жертва, абсолютно кожна, була до біса винною! Кожного разу він мав цьому докази, свідчення, фотографії, свідоцтва