Читати книгу - "Поліція"

Старий начальник поліції випростався, склав обидва аркуші із замітками, що лежали перед ним на столі, і застебнув верхній ґудзик піджака, ретельно вибраного просторого піджака з твіду, що їх носять пенсіонери. Він зі скрипом відсунув назад свій стілець, неначе для того, щоб, піднімаючись, йому було потрібно більше місця. Скоєн недовірливо дивилася на нього, роззявивши рота. Він трохи почекав, почув, як голова зробив вдих, збираючись щось сказати, і тоді почав останній акт. Завершальний. Удар у спину.

— І якщо мені буде дозволено, то я хочу дещо додати, пане голова, оскільки йдеться про компетентність і керівні здібності міської ради в серйозних справах на зразок убивств поліцейських.

Кошлаті брови голови, зазвичай вигнуті високими арками над усміхненими очима, зараз були опущені й нависали сіруватими козирками над оскаженілими очима. Начальник поліції дочекався кивка голови і продовжив:

— Я розумію, що член міської ради особисто зазнала величезного тиску, адже це її сфера відповідальності, до того ж ця справа викликала колосальну увагу з боку преси. Але коли член міської ради здається під натиском преси, впадає в паніку і намагається відрубати голову власному начальникові поліції, то виникає питання: можливо, сама член міської ради ще не доросла до займаної посади? Ми розуміємо, що ця справа може вимагати надто багато чого від щойно призначеного члена міської ради. І що обставини склалися так невдало, що ситуація, яка вимагає наявності досвіду і навичок роботи, з'явилася на такій ранній стадії кар'єри члена міської ради.

Голова нахилив голову назад і вбік, зрозумівши, на що натякає його співбесідник.

— І що було б набагато краще, якби ця справа лягла на стіл колишнього члена міської ради, враховуючи його досвід і заслуги.

Старий начальник поліції побачив, як несподівано зблідла Скоєн, і зрозумів, що вона впізнала власні формулювання висловлювань про Бельмана на минулому засіданні. І він повинен був визнати, що давно йому не було так весело.

— А цього, — закінчив він, — напевно хотіли б усі присутні в цьому залі, включаючи діючого голову міської ради.

— Спасибі вам за виняткову ясність і відвертість, — сказав голова. — Я розумію так, що ви не розробили ніякого альтернативного плану дій.

Літній чоловік кивнув:

— Не розробив. Але там, зовні, стоїть одна людина, яку я узяв на себе сміливість запросити, щоб вона зайняла моє місце. Цей чоловік дасть вам те, про що ви просили.

Він підвівся, коротко вклонився і попрямував до дверей. Йому здавалося, він відчуває, як погляд Ізабель Скоєн пропалює діри в його твідовому піджаку десь між лопатками. Але йому було все одно, вона не зможе йому завадити. І він знав, що, сидячи з келихом вина сьогодні увечері, найбільше насолоджуватиметься тими двома словами, які вплів до своєї промови учора ввечері. У них містився увесь підтекст, який був потрібен міській раді. Ці слова були "намагається" у реченні "намагається відрубати голову власному начальникові поліції". А це — "діючий", себто "діючий голова міської ради".

Як тільки відчинилися двері в зал засідань, Мікаель Бельман підвівся.

— Твоя черга, — вимовив чоловік у твідовому піджаку і пройшов повз нього до ліфтів, не удостоївши його поглядом.

Бельман спочатку вирішив, що помилився, коли розгледів на його губах ледь помітну посмішку.

Він ковтнув слину, зробив вдих і увійшов до того ж залу, де нещодавно його вбили й розчленували.

Довгий стіл оточувало одинадцятеро осіб. Троє з них очікували, як публіка на початку другого акту вистави після дуже успішного першого. Одне обличчя було напрочуд блідим. Таким блідим, що спочатку він навіть не упізнав її. То було обличчя ката.

За чотирнадцять хвилин він закінчив. Він виклав їм свій план. Пояснив, що терпіння винагородилося, що систематична робота поліції привела до прориву в розслідуванні. Що прорив цей був і радісним, і хворобливим, оскільки міг вказувати на те, що злочинець знаходиться в їх власних рядах. Але через це вони не повинні відступати, вони повинні показати громадськості, що готові перевернути усе каміння в цій справі, які б мерзенності не знаходилися під ним. Що вони не бояться. Він готовий до того, що підніметься буря, але в подібних ситуаціях необхідно виявляти мужність, лідерські якості й мудрість. Не лише у Поліцейському управлінні, але й у ратуші. Що він готовий стояти біля керма, високо піднявши голову, але йому потрібна довіра міської ради для того, щоб прийняти бій.

Слова його прозвучали досить пишномовно, особливо у кінці, набагато пихатіше, ніж коли їх вимовляв Гуннар Хаген у його вітальні вчора ввечері. Але він знав, що принаймні частина з цих людей у нього на гачку, у кількох жінок навіть рум’янець проступив на щоках, особливо після того, як він вимовив завершальну тираду. Про те, що, коли вони оголосять про свій намір перевірити усі службові пістолети в країні і порівняти їх із наявною кулею, тобто провести операцію, схожу на пошук Попелюшки принцом, він першим здасть свою зброю на балістичну експертизу.

Але зараз головним був не успіх у жінок, головною була думка голови міської ради. А його обличчя залишалося безпристрасним.

Трульс Бернтсен засунув мобільник до кишені й кивнув тайській дівчині, подаючи знак принести йому ще одну чашку кави.

Вона усміхнулася й зникла.

Люблять вони догоджати, ці тайці, на відміну від небагатьох офіціантів-норвежців, що залишилися у подібних установах. Ті були ледачими і вічно невдоволеними, і з їхніх облич не сходив вираз страждання через те, що їм доводиться чесно виконувати свою роботу. Усе не так було у цієї тайської сім’ї, що тримає маленький ресторанчик в районі Турсхов: тут до нього кидалися, щойно він піднімав брову. І коли він платив за скромний спрінг-рол або каву, обслуговуючий персонал усміхався до вух і кланявся йому, склавши долоні біля грудей, неначе він був великим білим богом, що зглянувся на них. Йому на думку спадали варіанти про переїзд до Таїланду. Але тепер навряд чи вийде. Він мав повернутися до роботи.

Мікаель тільки що подзвонив і сказав, що їх план спрацював. Що усунення скоро буде скасоване. Він не захотів уточнити, що мав на увазі під "скоро", тільки повторив ще раз: "скоро".

З’явилася кава, і Трульс зробив перший ковток. Кава була не дуже хороша, але Трульс дійшов висновку, що насправді йому не подобається той напій, який інші люди називають хорошою кавою. Він повинен мати саме такий смак: смак звареного на вивареній кавоварці напою. У кави має бути присмак паперового фільтру, пластмаси і в'їдливої застарілої