Читати книгу - "Крок за горизонт, Анна Ліє Кейн"

- У тебе вже була Альва, - нагадала я, все ще роблячи спроби вивернутися з обіймів Орма. Він на них навіть не звертав уваги.

- Альва? Вона моє найбільше розчарування. Її тіло змогло вмістити в себе величезну кількість сили, але душа виявилася настільки слабкою, що дівчинка навіть не могла до ладу контролювати здібності. Але використовувати її резерв було дуже зручно. Та й підсунути Інгемару, який точно не став би катувати жінку, щоб отримати бажане силою, вийшло просто. Але з тобою все по-іншому.

- Стривай, - приголомшено завмерла я, осмислюючи почуте. - Тобто план зі стабілізацією ядра від початку був…

- Саме так, - усмішка на гарному обличчі здавалася мені мерзенним вискалом. Як колись у тілі Ітана я бачила лише Мара, так зараз поряд зі мною сидів Дейл. І від цього хотілося швидше вирватися із його обіймів. Карл і другий маг слухняно стояли та чекали поки ватажок наговориться. Значить цей позер часто так робить. Можливо, мені вдасться потягти час? А що далі? Залишається лише сподіватися на те, що королівські маги вирішать шукати дивного чаклуна зі здатністю повернути ядра до життя в цьому напрямку.

- Але ж Альва справді сильна.

- Це так, - зітхнув Орм. - Наповнена посудина, яка гадки не має як опанувати власну міць. Дезорієнтована та налякана вона стала чудовою маріонеткою. Якби вона ще не була так відчайдушно дурна і боягузлива, то вже давно могла б підібратися до Інгемара і вбити його, але... так навіть краще. Нехай королю дістанеться втішний приз у вигляді гарної ляльки. Пограється з нею ще кілька днів, а потім спустимо на нього нашого водяного пса.

Я з відчаєм дивилася на те, як двоє чоловіків підхопили тіло Варді і кудись потягли. Після цього прийшла і моя черга. Орм підвівся і смикнув мене за собою. Ноги підкосилися і встояти я не змогла, але чоловік обхопив мене рукою за талію, притримуючи.

- Що буде зі мною? - запитала я, намагаючись поглядом показати Свану бути мужнім і не боятися. Хлопчик кусав губи, але не плакав. Тепер він маг, він має бути сильним.

- Відновиш ще пару ядер, врятуєш Веліанору і займеш місце на троні поряд зі мною, Олівіє, - легко розповів свій план Орм, наче він уже майже втілився в життя. При цьому він повів мене геть зі старої хатини. – Коли я приведу мага, здатного відродити осередки магії – люди коронують мене самі. Я дарую їм надію на нормальне життя, на порятунок та процвітання. Тим більше, що минулого короля, який нічого не зміг зробити, вже вб'ють.

- Невже так ти отримаєш задоволення? - знову запитала, оглядаючи щурів, яких поплічники Орма поставили на коліна і зв'язали. Маг здивовано підняв гарну брову. Довелося пуститись у пояснення: - Твій новий план гарний. Ти рятівник, розв'язуєш проблеми Веліанори, люди тебе полюблять і коронують, але... при цьому твій ворог буде мертвим. Інгемар не побачить твого тріумфу. Невже це саме те, чого ти хотів?

Орм задумливо смикнув губою, відводячи мене далі в ліс. Попереду у поглибленні виднілася випалена галявина розміром із невеликий стадіон. Здається, саме до неї ми прямували.

- Звичайно, ти в чомусь маєш рацію, - несподівано погодився Орм.Його роздуте самолюбство, напевно, намалювало картинку уклінного Інгемара Корхонена і тріумфуючий натовп навколо. А потім чоловік зітхнув: - Ти не уявляєш наскільки цей хлопчик гордий. З самого дитинства був свавільним та принциповим. А крім того, він занадто сильний. Такого не варто залишати живими. Скажімо, що король таємно спонсорував дії опозиції, але щось не поділив з одним із ватажків та його вбили.

Я мало не спіткнулася, обернувшись до Орма. Залишалося тільки вражатися його здатності перевзуватися на льоту.