Читати книгу - "(не) ідеальний чоловік, Катерина Орєхова"

— Де Катя? — відразу почула я хрипкий голос Роми та затремтіла. Відчувала, як вкриваюся мурашками з голови до ніг, а серце прискорює свій біг, зриваючись з ударів. — Нам потрібно поговорити… 

Я судомно наповнила легені повітрям, важко розуміючи, що треба дихати. Рома був тут, приїхав до мене. Як він дізнався, де я? Невже Андрій проговорився? Зрадник! 

Відчула, як очі знову наповнилися сльозами, і не змогла стримати всхлип. Здається, вийшло дуже голосно. Тому що наступної миті я почула мат Роми, крики Аліси й відчула, як мене підхоплюють міцні руки та притискають до холодних грудей. Вдихнула колись зненавиджений, а зараз найнеобхідніший запах сандала, і більше не змогла стримувати сльози. Вони котилися градом по щоках, залишаючи мокрі сліди на комірі Роминої сорочки. 

Можливо, я слабка, але мені навіть на думку не спало відштовхувати хлопця. Я могла тільки стискати міцніше його куртку і плакати, тремтячи всім тілом і намагаючись зігрітися. Відчувала, як його руки стискаються на моїй талії і розуміла, що він щось шепоче мені на вухо, але не могла розібрати жодного слова. 

— Ось бачиш, що ти накоїв! — обурений голос Аліси нагадав, що ми тут не одні. Рома притис мене ще міцніше до своїх грудей, явно не бажаючи випускати зі своїх обіймів. 

А потім я відчула, що парю. Злякавшись, міцніше притиснулася до хлопця, обіймаючи його за шию і тикаючи носом у комір. Лише за кілька секунд усвідомила, що Рома просто взяв мене на руки та кудись несе. Зачинені двері заглушили обурення Аліси, а я раптово відчула сором.

Стало так соромно за свою поведінку, що я навіть перестала плакати. Рома приїхав до мене, судячи з усього, шукав мене, розмовляв із братами, їхав у заміський комплекс, якось дізнався в який саме будиночок ми заселилися. А я просто вимкнула телефон, навіть не захотівши його вислухати. Розібратися в ситуації. Не змогла довіритися йому, виходить. 

Він завжди там багато для мене робив. Не могла стільки часу та уваги приділяти людина, яка нічого не відчуває. Від Марата мене врятував, спокійно слухав, що відбувалося на вечірці, заспокоював мене.

Саме пекучий сором не давав подивитися у вічі моєму чоловікові. Я відчувала його руки на своєму тілі, вони трохи погладжували спину. Діставшись волосся, Рома стягнув шпильку. Тут же зариваючись у них носом і ніби вдихаючи мій аромат. Я відчула як його тіло розслаблюється, розтискається пружина, а подих стає спокійнішим. 

— Крихітко, — прошепотів він у моє волосся, торкаючись губами до скроні та спускаючись по вилиці до підборіддя. — Подивися на мене, будь ласка. 

Я замотала головою, відмовляючись підіймати погляд. 

— Катюш, що ти собі придумала? — Ромина рука пересунулася мені на підборіддя і почала його погладжувати, намагаючись розвернути до себе. — Ти бачила нас із Веронікою, так?

Спливла перед очима картинка змусила мене знову схлипнути. Неможливо було вже стримувати всі свої емоції та переживання. 

— Бачила... — підтвердила я. — І подумала, що ти з нею знову... Ми так рідко бачилися цього тижня... Практично не спілкувалися... А мені так хотілося бути з тобою... Вона така гарна... І ти довго був з нею... 

Кожну свою фразу я супроводжувала потоком сліз, ще більше бруднивши сорочку хлопця. Образа і якась недомовленість тремтіла всередині мене, вимагаючи виходу… Так, я виглядала безглуздо і по-дитячому. Але мені було так мало Роми! 

— Пробач, — прошепотів він, цілуючи все, до чого міг дістати. Я відчувала його руки, губи та тепле дихання на своєму тілі й все інше йшло на другий план. Важливо було лише те, що він поряд. — Я навіть не думав, що тобі так тяжко. Щоночі боровся з собою і не приїжджав до тебе, переконуючи себе, що тобі треба відпочивати та готуватися до іспитів. Тобі просто треба було мені сказати і я був би у тебе під будинком… Крихітко… 

Губи Роми пройшлися шиєю, посилаючи табун мурашок по всьому тілу. Мої руки, очевидно, діяли окремо від мозку, бо вони вже швидко розстібали ґудзики Роминої сорочки, пробираючись до гарячої шкіри. Хлопець перехопив мою руку, притискаючись до неї губами.

— Вероніка прийшла і почала звинувачувати мене, що ми розповіли слідчому про те, що сталося на аукціоні, — мабуть, Рома хотів розставити всі крапки над «і» зараз і більше не повертатися до цієї теми. — А той поцілунок це просто непорозуміння. Чорт! — хлопець скривився, ніби побачив щось украй неприємне. — Чесно зізнаюся, вона застала мене зненацька. Я не чекав такого від неї. Будь ласка, Катюш, повір мені… Мені потрібна тільки ти… Крихітко… — Рома набрав у груди повітря, ніби наважуючись на щось. — Я люблю тебе. Нікого, крім тебе, не бачу навколо. Тільки ти… І вже дуже давно, — остання пропозиція хлопець буквально прошепотів, а я не могла повірити, в те, що почула. 

Різко підвела голову, нарешті зустрічаючись з хлопцем поглядом. Його очі дивилися на мене з тривогою та ніжністю. Тонула в цьому вирі емоцій, але навіть не намагалася врятуватися. Я хотіла потонути у цьому чоловікові. Була готова до цього, насолоджуючись його ніжністю та пристрастю.

Не усвідомлюючи те, що роблю, я припала до його губ, відразу поглиблюючи поцілунок. 

— Пробач мені… — прошепотіла, коли Рома відірвався від моїх губ і почав цілувати ключиці. — Я така дурна... 

Рома трохи підвів голову, даруючи мені легку посмішку, але в його очах було розчарування. Він намагався приховати його, притискаючись до моїх губ і завалюючи мене на ліжко. Хлопець притулився до мене всім тілом, придушуючи своєю вагою і не даючи поворухнутися.