read-books.club » Любовна фантастика » Підкорись нам, Алекса Адлер 📚 - Українською

Читати книгу - "Підкорись нам, Алекса Адлер"

215
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Підкорись нам" автора Алекса Адлер. Жанр книги: Любовна фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 99 100 101 ... 130
Перейти на сторінку:

− Ти питала, чи я відлітаю сьогодні, − бурмоче він мені в губи, відсторонившись на відстань подиху. Випиває жадібно моє уривчасте дихання. − Так, я відлітаю. У мене є невідкладні справи, які я маю вирішити до коронації. У палаці з тобою залишається Са-оір. І я хочу почути від тебе. Ти сумуватимеш без мене, Ліно?

Отже, все-таки відлітає. І судячи з усього не на один день.

– Дуже, мій пане, – зітхаю сумно. Навіть сльози на очі виступають.

– Я хочу знати… наскільки, – вкрадливо велить мені, відпускаючи волосся. – Дай мені це відчути.

Хоч мої се-аран і дуже різні за характерами, але їхні вимоги до мене вражають. Вони обоє хочуть бути впевненими, що я бажаю тільки їх двох, що відчуваю щиру прихильність, однаково сильну до них обох, що чекаю, що сумую... Може, мої надії й передчасні, але хіба ці владні, могутні чоловіки чекали б такого від жінки, якби вона була їм байдужа? Хіба були б настільки уважні та дбайливі? Адже контролювати можна й інакше, підкоряти можна за допомогою страху та батога. А до мене вже давно здебільшого тільки ласку застосовують, нехай часом навіть грубу і жорстку, розважливу та порочну. Як і самі мої се-аран.

І підслухана мною розмова лише підживлює паростки цієї тендітної надії на взаємність, змушуючи серце болісно-солодко стискатися і тріпотіти в грудях. Навіть якщо це самообман... зараз мені до запаморочення хочеться обманутися.

Облизавши пересохлі губи, я знову тягнуся до мого світлого Володаря. Під його пильним поглядом підтягую коліна, трохи підводячись над досконалим чоловічим тілом. Все збентеження, яке я відчувала раніше, стирається начисто бажанням відчути хоча б крапельку своєї жіночої влади над таким владним і раціональним хижаком.

– Коли я думаю про те, що, можливо, не побачу вас кілька днів, мені вже зараз стає дуже сумно, – шепочу тихо, кішечкою тручись і ластячись. Знову цілуючи свого стриманого і холодного се-аран, який виявляється так сильно бажає моєї пристрасті. – Мені хочеться бачити вас, відчувати, бути у ваших руках, у ваших обіймах. Мені хочеться вашої ласки та турботи. І вашого володіння. Хочеться дарувати вам натомість всю свою ніжність.

А-атон шумно видихає, пожираючи мене голодним поглядом. Гладить моє тіло, спину, сідниці, стегна ... то, як пір'їнкою, проводить пальцями, то стискає майже до болю, втрачаючи контроль. З кожним моїм словом, з кожним поцілунком його дихання все відчутніше частішає. І в грудях зароджується тихе збуджене гарчання, від якого у мене мурашки біжать по тілу і пальці на ногах підтискаються.

– Продовжуй, – велить хрипко, закидаючи голову. Відверто натякаючи, де йому хочеться відчути мої губи.

І я продовжую свою невмілу, але дуже палку гру. Вже без слів. Торкаючись губами й пестячи язиком, зриваючи з чоловічих губ тихі стогони. І насолоджуючись тим, як він реагує нам мої дотики й ласки.

Спускаюся все нижче і нижче, приділяючи увагу кожному шматочку гладкої світлої шкіри. Ніжу ротом шию, груди, плоскі соски. Цілую напружений рельєфний живіт, обласкавши язиком кожен кубик... і косі м'язи, що ведуть до паху... Аж поки перед моїм обличчям у всій збудженій красі не постає напружений твердий член.

З того дня, коли я збентежено думала, чи можу приголубити Са-оіра ротом, минуло не так багато часу, а здається, ніби ціла вічність. І зараз я точно знаю, що хочу це зробити для А-атона. Мені хочеться зробити йому так приємно, щоб він пам'ятав про мене постійно, щоб думав… і згадував… хотів тільки мене. І повернувся якнайшвидше.

Тихо видихнувши, я обхоплюю долонею перевитий венами гладкий стовбур. Веду вгору і вниз, ще раз, насолоджуючись ніжним оксамитом шкіри, під якою прихована кам'яна міць. Кидаю погляд крадькома на обличчя А-атона. Він дивиться. Грудна клітка високо здіймається при кожному вдиху, риси обличчя загострені збудженням… а в очах палають наднові, затягуючи в чорні діри дикої спраги.

− Я хочу твій рот, − гарчить А-атон, вискалюючи ікла. Штовхається мені в руку: − Візьми його.

− Так, мій пане, − посміхаюся одночасно збентежено і грайливо. І провівши ще раз долонею по пульсівній плоті, обхоплюю губами головку.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
1 ... 99 100 101 ... 130
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Підкорись нам, Алекса Адлер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Підкорись нам, Алекса Адлер"