Читати книгу - "Оповістки з Меекханського прикордоння. Схід-Захід"

— Ні, я бачив його вперше в житті.

— Нічого дивного, бо він з’явився в місті не далі, ніж чотири місяці тому. Барон Евеннет-сек-Ґрес, четвертий син барона сек-Ґреса. Невідомо, чи він узагалі має право користатися з титулу, але якось ніхто його про це не розпитує. Цей франтик, як ти його назвав, вважається найкращим фехтувальником у місті, й повір, що це не перебільшення. Він швидко увійшов до ласки Виссеринів. Правду сказати, після того, як він викликав на поєдинок і скалічив кількох прибічних ґур-Доресів, став правицею Арольга Вис-серина. Від його імені намагався отримати підтримку графа Терліха. Аж до вчора все це було безрезультатним.

Альтсін ширше розкрив очі.

— Ти хочеш сказати, що граф перейшов на бік Виссеринів?

— Ха! Невже те, що відбувається в місті, все ж таки трохи цікавить твою порожню макітру? Ба більше, мене дивує, що ти, почувши від Санвеса, куди ви прямуєте, не дав йому в лоба й не потягнув за міську браму. Лежи, не вставай, бо зомлієш або ж заблюєш ліжко. Скажу тобі дещо про ті документи, які ви мали підкинути. Мені довелося підкупати коменданта Варти, щоби дізнатися про це. З них виникало, що граф вирішив підтримати Виссеринів у обмін на одне місце в Раді, яке до цього часу належало представникам гільдії, яких, мовляв, взагалі мають звідти усунути. До того ж він мав отримати владу над Міською Сторожею й південними доками.

Альтсін перервав його жестом.

— Я не розумію, як це стосується справи.

— А ти подумай трохи. Поцілунок Клег. Граф переконаний, що Санвес мав спершу підкинути йому компрометуючі документи, а потім — убити. Смерть такої важливої особи призвела б до ретельного слідства разом із обшуком садиби. І хтось-таки знайшов би ті папери. Вибухнув би скандал, якого не бувало давно. Рід Терліхів втратив би більшість своїх прибічників, а міг би втратити й місця в Раді Міста. Граф був би мертвий, а мертві не можуть боронитися. Ці документи також скомпрометували б Виссеринів, а єдиною силою з чистими руками залишилися б ґур-Дореси, і це навколо них згромадилися б і союзники графа, і перелякані представники народу. В найгіршому випадку було б їх троє плюс четверо, хоча, напевне, старий Ферлес урвав би щось і від голосів, які належали до роду Терліхів. Досконале рішення.

Цетрон на мить замовк, уважно вдивляючись в Альтсіна.

— Тепер розумієш? Оскільки інтрига здавалася однаковою мірою скерованою і проти графа, і проти Виссеринів, усе вказувало на роботу ґур-Доресів. Тож із ким граф може тепер поєднати свої сили? Лише із Виссеринами, чий представник, молодий героїчний барон, із ризиком для власного життя заколов жорстокого вбивцю. Проте ми обидва знаємо, що Санвес не був убивцею. А всі події надто нагадують засідку. Комусь було дуже потрібно, щоби Санвес не мав ані найменшого шансу, аби піти звідти живим. Лише ти виявився несподіванкою, але оскільки на даху знайшли сліди крові, а стріла була отруєною, то всі вирішили, що ти мертвий.

На твоє щастя.

Альтсін мовчки споглядав на нього.

— Я знаю, хто все це запланував.

— Я також. Молодий, героїчний барон Евеннет-сек-Ґрес. Замість того, щоби підкупати графа грошима й владою, він купив його страхом і жменею золота, витраченою на молодого дурника, який дав себе вбити.

Молодий злодій заплющив повіки й знову опинився на даху старих казарм. Побачив, як кімнату наповнює світло, як відчиняються двері, а Санвес завмирає із долонею під сорочкою. Виразно побачив посмішку тріумфу на обличчі барона.

— Це він його найняв. І, скоріше за все, особисто.

— Напевне що так, і саме тому наказав своїм охоронцям знівечити його, щоби ніхто не міг розпізнати тіла, бо був шанс, що хтось бачив їх разом, — Цетрон наповнив свій кубок. Альтсін відчув запах вина.

— Налий мені також, — попросив.

— Без питань, але якщо вип’єш хоча б трохи, то заснеш і можеш уже не прокинутися. Найближчі два дні отримуватимеш лише трав’яний відвар. Багато трав’яного відвару.

Злодій всівся трохи вище на подушках.

— Що ти будеш робити з оцим усім?

— Нічого, — Цетрон опорожнив кубок одним ковтком, налив собі ще та всівся. — Нічого не можу зробити.

— Нічого? — Альтсін намагався говорити тихо. — Санвес був одним із нас. Платив за охорону.

— Платив, а я виконав свою частину умови. Вислав тебе, щоб ти забрав його з міста. Ніхто з вас не виконав мого наказу.

— Той сучий син використав його та вбив.

— Пам’ятаєш, що я колись сказав? Якщо тобі більше, ніж дванадцять років і хтось тебе грає, це значить, що ти сам підставив задок. Якщо Санвес взявся за це завдання, хоча розважав підстаркувату тітоньку у Високому Місті й знав, що там відбувається, то він і справді був дурнішим за діжку зіпсутих оселедців.

— Ти нам… — злодій не закінчив.

— Мовчи, шмаркачу! — Цетрон гепнув кубком об стіл так, що вино аж хлюпнуло на всі боки. — Я вам нічого не винен! Санвес мав виїхати з міста — і крапка. Він порушив мій наказ, бо я відсилав тебе до нього не з ввічливим проханням, а з розпорядженням, — і тому він загинув. Якби якимсь дивом він пережив цю авантюру, я повинен був би особисто відвести його за руку до різників. Для прикладу. Зрозумій нарешті: те, що зараз відбувається у Високому Місті — не іграшки. Влада в Понкее-Лаа завжди спиралася на рівновагу між трьома найпотужнішими союзами шляхти, гільдіями й цехами. Вона завжди стояла на чотирьох ногах, наче добрий стілець. А тепер все це може бути знищене. Ліга Капелюха багато років уважно споглядала на Раду, але зараз Ґригас поводиться так, наче все це його не обходить. Якщо якась зі сторін здобуде відчутну перевагу, то може захопити владу для себе на довший час. Може вирвати її з рук інших і нав’язати всім такі закони, які захоче. Тепер, схоже, перевагу мають Виссерини, бо крім підтримки Терліха, їм сприяють, здається, й ті представники Низького Міста, які ще залишилися живими.

— Але…

— Мовчи! І слухай! Тепер, коли Меекхан відступив на Схід, Понкее-Лаа — це найпотужніше з приморських міст. Формально воно є частиною князівства Фіінланду, але князь, насправді, тут лише гість, а не володар. Радить Рада. А Виссерини аж сплять і бачать свою силу. Бачать створення нової унії приморських портів, яка б контролювала торгівлю вздовж всього узбережжя. Бачать, як взяли за горло меекханських купців, що поводяться так, наче узбережжям досі володіє Імперія. Бачать створення нової потуги, морської сили, що контролює західний край континенту. Говорять про це багато