Читати книгу - "Драконяча відьма, Настуся Соловейко"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Цупка темрява огортала мене з усіх боків.
Невже, це і все?
Я ніби зависла між життям і смертю – бачила своє тіло, що біліло на вершині могильника, бачила битву, що йшла за Кривавою стіною.
Я глянула вниз і помітила чорні тіні, що намагалися прорватися в наш світ. Їм потрібна була моя душа! Всі душі нашого світу! Мене тягнуло зі страшною силою до невеличкої вирви у підніжжя могильника.
Несподівано тіні завили, ніби від болю. Щось прорвалось крізь стіну і пронеслось по темному небу.
Дракон! Червоний дракон, із блискучою лускою і жовтими очима.
Я скоріше відчула, ніж зрозуміла, що це Айван.
Він рвав лапами відьмаків і трощив жертовники, поки жодного відьмака або відьми не залишилось навколо.
Кривава стіна ставала все тонкішою і драконоборці проривались крізь неї.
Всі вони дивилися на червоного дракона, що опустився поряд зі мною і перетворившись на чоловіка притис моє тіло до своїх грудей.
Він щось казав, та я не чула.
Я хотіла обійняти його, поцілувати в останній раз, та що може безтіла душа?
Тіні знов завили й мене рвонуло вниз, коли раптово почула голос Айвана:
– Моя кров – твоя кров, моя сила – твоя сила, моє серце – твоє серце!
– Моє серце – твоє серце! – повторював він знову і знову – Живи Даная!
Я вже майже опустилася до роззявлених пащ тіней, коли синьо-біла промениста енергія почала розростатися всередині.
Вона тягнула мене назад, сильніше і сильніше.
– Живи, Даная! – пролунало ще раз і все потонуло у яскравому світлі.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Драконяча відьма, Настуся Соловейко», після закриття браузера.