Читати книгу - "ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє"

Час завершувати «перехідний період між двома економічними епохами», що затягнувся і завдав багатьом людям клопоту!

Прикро, що людству тяжко дається далекоглядність. Старший редактор The Economist Раян Авент написав мудру книжку «Добробут людства» (The Wealth of Humans), де повно корисних ідей. Автор аналізує, які уроки ми можемо і маємо взяти з економічної і політичної борні минулих століть, що вела людство від інновацій промислової революції до успішної економіки другої половини ХХ століття. Процвітання прийшло тоді, коли плоди зростання продуктивності стали доступними широкому загалу, а напруженість, політичний безлад і війни були наслідком обурливої майнової нерівності. Очевидно, найбільш раціональною стратегією є щедрість410.

Універсальний базовий дохід — один із запропонованих механізмів для переходу з нинішньої системи на нову, орієнтовану на людей. Ідея про те, що кожна людина має отримувати достатньо грошей для всіх базових життєвих потреб, подобається прогресивістам, адже дозволяє реалізувати основне право людини, а також консерваторам, бо ж це шлях до радикального спрощення складних засад держави загального добробуту.

Відомий профспілковий лідер Енді Стерн полишив посаду очільника Міжнародної спілки працівників сфери обслуговування (SEIU), щоб писати книжку про універсальний базовий дохід411. Дослідницький центр Y Combinator Research ініціював відповідну пілотну програму в Окленді, штат Каліфорнія412. Благодійна пірингова організація GiveDirectly звернулася до своїх спонсорів із проханням профінансувати пілотний проект у Кенії. Експеримент GiveDirectly — особливий. По-перше, це краудфандинг за участі звичайних людей, які користуються платформою, щоб надсилати грошові перекази нужденним без посередників. По-друге, у країні, що розвивається, де ціни нижчі, програма може бути достатньо масштабною, щоб провести рандомізоване контрольоване випробування413.

Експерименти свідчать, що ідея про базовий дохід пустила коріння відтоді, як її запропонував Томас Пейн 1795 року414. Про Пейнову ідею згадав Мілтон Фрідман 1962 року, а Пол Раян — 2014-го415. Є багато критиків, які наголошують зокрема на сумі, що знадобиться, щоб запровадити справді універсальний дохід416. Дехто каже, що грошовий мінімум для всіх людей (байдуже потрібен він їм чи ні) зашкодить ефективним на сьогодні програмам, які надають цільову допомогу тим, хто її потребує. Та принаймні теорія про універсальний базовий дохід — хоч якась спроба знайти радикально новий підхід до системи соціального захисту і продумати, де взяти гроші. Одне слово, це ідея про те, як справедливо поділити економічний пиріг.

Я запитав економіста Массачусетського технологічного університету (MIT) й фахівця з ринку праці Девіда Отора, чи трап­лялися нештучні експерименти з універсальним базовим доходом і чого вони нас навчили. У відповідь він порівняв Саудівську Аравію з Норвегією. Як пояснив Отор, в обох країн величезні родовища нафти, але в Саудівській Аравії з багатства користається лише незначний відсоток населення. Важливу для суспільства працю недооцінюють, її виконують соціальні низи, низькооплачувані «заробітчани», а тимчасом еліті дістається легка робота або «халтура». Натомість у Норвегії, розповів Отор, «цінується будь-яка праця. Працюють усі, тому робочих годин трохи менше, ніж деінде». Щедрий розподіл нафтових прибутків і надійна система соціального захисту за рахунок статків, що, як вважається, належать усім, роблять Норвегію однією з найщасливіших і найзаможніших країн у світі.

Щоб розібратися з технологічним аспектом ідеї, я звернувся до Пола Букгейта, який створив Gmail, а нині є партнером Y Combinator, та Сема Альтмана, очільника Y Combinator. Це було 2016 року. Пол мені сказав: «Мабуть, знадобляться два види грошей: машинні й людські. Машинні гроші — за товари, вироблені машинами. Такі товари поступово дешевшають. Людські гроші — за товари, які можуть створювати тільки люди».

Ідея про різні види «грошей» — це радше провокаційна метафора, ніж конкретна пропозиція. Гроші зараз слугують інструментом домовленості про обмінний курс для кардинально різних товарів і послуг. Навіщо нам різні види грошей? Гадаю, Полові слова не варто сприймати буквально. Він лише мав на увазі, що в різні періоди історії змінювалася основа створення грошей. Колись запорукою добробуту було володіння землею. Після Промислової революції люди вигадали механізми для конвертації регламентованого поєднання людської і машинної праці в гроші. У ХХІ столітті треба визначити новий вид цінності й оптимізувати її конвертацію в гроші.

Пол наводить такий аргумент: люди, на відміну від машин, створюють «автентичні» продукти. Можна купити дешевий стіл, який виготовила машина, пояснив він, а можна обрати дорожчий ручної роботи. У майбутньому вартість машинних виробів (а отже, машинних грошей) зменшиться, а вартість людських товарів не зміниться: вона має бути пропорційною кількості годин, необхідних для виготовлення виробу ручної роботи.

На думку Пола Букгейта, універсальний базовий дохід слід назвати «дивідендом громадянина», як писав Томас Пейн у книжці «Аграрна справедливість» (Agrarian Justice). Пейн закликав розділити вартість незабудованих земель між усіма громадянами Сполучених Штатів Америки. Букгейт переконаний, що все людство має право на плоди технологічного прогресу. Тобто за допомогою податкової політики ми маємо визначити вартість дарів продуктивності машин і забезпечити всіх людей регулярними виплатами, які дозволять їм задовольняти повсякденні потреби. Білл Ґейтс пропонував 2017 року запровадити податок для роботів, а виручені кошти спрямувати на допомогу дітям, особам похилого віку чи освітянам417.

Пол Букгейт каже, що дари продуктивності машин наступного покоління треба розподілити так, щоб у кожного було вдосталь машинних грошей і змога задовольняти базові людські потреби. Окрім того, зростання продуктивності має сприяти безпрецедентній дешевизні товарів, що суттєво збільшить вартість «дивіденду громадянина». Це той світ небаченого процвітання, про який мріяв Кейнс для внуків свого покоління.

Звідки взяти кошти на універсальний базовий дохід? Якщо спиратися на суму, яку США витрачає на соціальну допомогу (668 мільярдів доларів за 2014 рік), можна розраховувати на 2400 доларів на особу418. Рутґер Бреґман, автор книжки «Утопія для реалістів» (Utopia for Realists) про базовий дохід, ділить «пиріг» інакше. На його думку, замість давати гроші тим, хто їх не потребує, краще скористатися негативним податком на прибуток, щоб роздавати гроші за призначенням. Письменники Метт Бруніґ та Елізабет Стокер підрахували, що