Читати книгу - "Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат, Данило Ульянов"

Оскільки гора розташована в межах охоронної зони Карпатського заповідника, для сходження на неї необхідно отримати спеціальний пропуск в адміністрації заповідника. Під час сходження на гору туристам необхідно дотримуватися певних правил: не можна ставити намети, розводити багаття, залишати після себе сміття, рибалити, а також збирати гриби, ягоди і квіти.

Для сходження на гору прокладено кілька маршрутів, причому кожен із них має свою категорію складності. Але за своєю протяжністю вони мало відрізняються один від одного — довжина таких маршрутів коливається в межах від 10 до 16 кілометрів.

Піп Іван Чорногорський

Гора Піп Іван Чорногорський — одна з найвищих вершин Чорногорського хребта (2022 метри). Здіймається вона на південно-східному кінці хребта, на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей. Є третьою за висотою горою України після Говерли й Бребенескула.

Свою назву, за давніми переказами, гора отримала за скелю на вершині, що була подібна до попа в рясі. Зараз від скелі залишилися лише уламки. Насправді ж більш старою назвою є Чорна гора, що з'явилася після того, як легендарний Довбуш переміг на ній чорта.

Гора Піп Іван Чорногорський відома головним чином своєю обсерваторією «Білий слон», що розташована на самій вершині. Свою назву обсерваторія отримала через те, що взимку сильно обростала снігом і льодом та нагадувала зовнішнім виглядом великого білого звіра.

Обсерваторію почали будувати 1936 року, залучивши до її будівництва в основному людей із навколишніх сіл. 1938 року відбулось урочисте відкриття обсерваторії, що складалася з п'ятиповерхового готелю, господарських прибудов і вежі з телескопом.

Вежу вінчав 10-метровий мідний купол, що відкривався автоматично. У будівлі була власна електростанція. Подача води здійснювалася за допомогою двох потужних електронасосів.

1939 року будівля перейшла до СРСР. Тут була організована перша в Радянському Союзі високогірна геофізична обсерваторія і метеостанція. Але з початком війни сюди прийшли угорські війська, що влаштували на вершині пункт спостереження. Після відходу угорців обсерваторія так і не продовжила роботу. Академія Наук України визнала її експлуатацію непотрібною.

Нині щороку ведуться розмови про реставрацію будівлі обсерваторії і навіть розпочаті певні роботи, тож сподіваємося, що в найближчому майбутньому тут відродиться життя. Зверніть увагу: цю гору не слід плутати з горою Піп Іван Мармароський, про яку йтиметься нижче.

Піп Іван Мармароський

Піп Іван є однією з небагатьох гір в Українських Карпатах, яку протягом цілого року вкриває снігова ковдра. Навесні гора набуває просто казкового вигляду завдяки неймовірній кількості рідкісних трав і квітів, що вкривають її.

Гора Піп Іван Мармароський — найвища точка гірського масиву Мармароси. Розташована на кордоні з Румунією, гора Піп Іван Мармароський неначе стоїть на сторожі, мовчки охороняючи кордон від непроханих гостей. Ця гора відносно мало освоєна туристами, проте з кожним роком їх кількість збільшується, незважаючи на те, що на проходження цією територією необхідний спеціальний дозвіл прикордонних служб. Крім того, необхідна ще перепустка адміністрації заповідника, оскільки Мармароський масив належить Карпатському біосферному заповіднику.

Висота чотириголової гори дорівнює 1936 метрам над рівнем моря. За формою гора нагадує піраміду, а на самісінькій її верхівці встановлений чотиригранний бетонний стовп. Сама ж верхівка зазвичай оповита легкими хмарами. Схили вершини з північно-східного боку є дуже крутими, подекуди практично вертикальними. Східні й західні схили, по яких проходить кордон, пологіші. Тому їх і використовують для підйому на гору Піп Іван Мармароський і спуску з неї. Південні схили, що належать Румунії, пологі, мають доволі м'які обриси. Це пояснюється тим, що під час гірського зледеніння льодовик, що лежав на Попі Івані Мармароському, на південних схилах був значно тоншим, ніж на північних. Цим же й пояснюються стрімкі прірви з українського боку цієї вершини — сповзаючи, льодовик захоплював із собою частини скель, утворюючи урвища, цирки й кари.

Схили гори Піп Іван Мармароський вкриває м'який килим буйного різнотрав'я. Тут можна знайти чорниці, брусниці, альпійські дзвоники, первоцвіт і багато інших цікавих рослин. Є навіть такі, які ростуть тільки тут, у Мармаросах, як, наприклад, знаменитий едельвейс. Багато рослин належать до рідкісних або зникаючих видів, а тому підлягають охороні й занесені до Червоної книги України. З цією ж метою й заборонено випас худоби на деяких полонинах цієї місцевості.

Особливої краси найвища точка Мармаросів набуває навесні-влітку, коли всі квіти розпускаються і тішать око насиченим багатством кольорів.

Що стосується тварин, то в околицях Попа Івана Мармароського водяться дикі звірі — дикі кабани, вовки, ведмеді, олені й козулі, а тому подорожнім слід бути обережними. Крім того, у Мармаросах можна побачити сокола-сапсана, що полюбляє жити поряд із скелястими урвищами.

На сьогодні туристи використовують три основні шляхи виходу на цю вершину: із сіл Богдан та Ділове Рахівського району або з вершини Стіг.

Оптимальним вважається маршрут із села Ділове вздовж потоку Білий — незважаючи на те що він є трохи довшим, аніж із Богдану.

З висоти гори Піп Іван Мармароський можна побачити в хорошу погоду Чорногору із найвищими Говерлою та Петросом і навіть Румунію. Поряд на північному сході стоїть Петрос Мармароський висотою 1780 метрів, трохи ближче — гора Берлебашка (що означає «відтята голова») заввишки 1731 метр, названа так через велику кількість страчених на ній гуцулів. Між Попом Іваном Мармароським та цими вершинами лежать мальовничі полонини — Лисича та Квасна, на яких пастухи часто випасають отари овець.

Долина нарцисів

Поблизу міста Хуст туристи відшукають справжнє диво природи — долину нарцисів, що розкинулася на великому просторі. Таких рослин уже не побачиш ніде в дикій природі Європи — лише тут. Ці квіти дуже нагадують домашні сорти, але вони є більшими за них. У березні долину вкривають ніжні проліски, у квітні на зміну їм приходить білоцвіт. Особливо гарно тут у травні, коли вся земля вкривається нарцисами, немовби білосніжною ковдрою.

Долина нарцисів входить до найбільш відвідуваних туристами місць у Карпатському краї. З обох боків долина обгорнута невисокими, витягнутими з півночі на південь пологими гірськими схилами. Дно долини вкрите луками, інколи тут можна натрапити на болотисті місця. Простерлася мальовнича долина на висоті приблизно 170 метрів над рівнем моря біля села Кіреші недалеко від Хуста. Її загальна площа становить 256 гектарів, із них близько 100 гектарів заполонили нарциси. Із 1978 року долина є частиною Карпатського заповідника.

Особливої «родзинки» долині надають вигадливі гори, що нагромаджуються навкруги, вкриті від вершин і донизу тінистими дібровами. Це