Читати книгу - "Виправний день"

Якийсь голос поміж уніформ прореве: «Поліція!» Скомандує: «Підніміть руки так, щоб ми їх бачили!»

Отак і закінчиться їхня вседержавна серія злочинів. Бонні і Клайд без жертв. З них обох іще стікатиме слина одне одного, коли Волтер вилізе з ліжка і знайде штани. Покаже поліції свої права. Піднісши руку в повітря, поки його твердий пістон націлений уперед, блищить і розмахує заповненим презервативом, ніби білим прапором, Волтер перетне кімнату до елегантного старовинного французького стола.

Вона ще буде в ліжку, ридатиме зі словами: «Дякувати Богові, добре, що ви прийшли! Він називає це любов’ю, але хоче мене вбити!»

Поліція не дозволить Волтерові самому відсунути шухляду столика, тож він покаже, щоб це зробив один із поліцейських. Усередині, вгорі й на видноті лежатиме акт передачі власності. У ньому, завірене нотаріусом і належним чином записане у всіх публічних документах, стоятиме те ж ім’я, що й на правах. Його ім’я. Тоді ж, із елегантними інтонаціями аристократа-землевласника, він пояснить, усміхаючись: «Панове поліцейські, це мій будинок».

Плачі в ліжку припиняться. Голос Шасти запитає: «Що?» Удвох перед тим вони питимуть червоне вино, і край її бокала залишить тонкі червоні вусики Сальвадора Далі, закручені від кутиків рота.

Він пояснить. Він усім цим володіє. У Денвері, Сієтлі, кожен з тих будинків — його. Він знав коди, комбінації до всіх сейфів. Готівка, яку він брав, була його. Він залишав незамкнені вікна і платив швейцарам, щоб ті відверталися. Навіть яхта з бікіні. Потайки Волтер набрав 911, щоб копи прибули зараз, в ідеальну мить.

Він безтурботно стягне презерватив і шпурне його геть. Він не просто зухвалий хуліган-мудак, хитрий і кмітливий, що дозволяє йому нестися по життю і розважати свою дівчину, він ще й багатий. Він залишиться тим самим Волтером, який їй подобається, тільки грошовитим. Звичайним, але якого покохати ще легше.

Поки поліцейські опускатимуть пістолети і дивитимуться на голого Волтера й голу Шасту, він стане на коліна біля своїх штанів. Полізе в кишеню, де схована гаррота, і витягне обручку. Запитає: «Вийдеш за мене?»

Здоровенна діамантова обручка.

У ту ж мить вигулькне команда офіціантів з полуницями, обмоченими в шоколад, і «Доритос» зі смаком «Маунтин Дью»[29], з часниковим попкорном і додатковим соусом ранч збоку. Він підпалить здоровенний тусовочний ковпак, наповнений нью-перпл-павер[30], і навіть копи жадібно накинуться. У медовий місяць вони з Шастою будуть жити-поживати і добра наживати на його власному тропічному острові, на якому ростиме лише травка «Вайт-Райно». Там чи, може, в тераріумі з геодезичним куполом на дні океану із замкнутою системою життєзабезпечення, де все йтиме на вторинну переробку, в оточенні динамічної галактики строкатого тропічного морського життя.

Що б там не сталося, так він зробить їй пропозицію.

Та він не достойний, поки що, стати для когось усім. Перше, що йому треба зробити, це заробити туєву хучу грошей.

Твід О’Ніл зі своєю командою прибула на шалене шкільне інферно швидше, ніж перша пожежна команда. Начальник пожежної охорони, звісно ж, був уже на місці. Інші телевізійні групи новин також невдовзі підтягнуться, налаштовуватимуть свої прямі включення, всі намагатимуться вхопити найкращі кадри пожежі. Це вже четверта міська школа, яка спалахнула за останній час. Усі ЗМІ працювали за одним прес-релізом, але цього разу Твід прихопила таємну зброю.

Це докторка Раманта Штайґер-Десото, старша професорка гендерних студій у місцевому університеті. Леді виявилася ввічливою, фотогенічною розумницею, яка говорить чітко і зрозуміло, а також має власну унікальну думку щодо серійних підпалів.

Твід написала докторці з телестудії, і вони зустрілися на місці злочину, коли язики полум’я вже високо вистрибували в небо. На фоні спортзалу, який повільно обвалювався, випльовуючи яскраві гейзери іскор і жарин, Твід підготувала місце для інтерв’ю. Вони з докторкою стали на безпечній відстані, оператор налаштовував фокус, а звукооператор прикріплював мікрофон до лацкана тренча «Енн Тейлор» докторки.

У навушнику Твід чула, як телеведучі обговорюють пожежу. За мить вони передадуть аудиторію їй, наживо, на місце події. Вона роздивилася суперників. Жодної нової ідеї. Вони просто футболили начальником пожежної охорони від однієї мізансцени до іншої, й усім він повідомляв той самий перелік офіційних фактів.

Докторку, здавалося, взагалі не турбують яскраві прожектори камер і вали їдкого диму. Хтось висловився про чутку стосовно балона пропану, який, імовірно, був підведений до шкільної печі й може вибухнути в будь-яку мить. Незважаючи на це, докторка Штайґер-Десото була рішуче налаштованою на те, щоб озвучити свою версію стосовно останніх подій. Вона стояла, майже на голову вища за Твід, її біляве розкучерявлене волосся було стягнуте в строгий пучок. Мала діловитий вигляд соціологині до нутра кісток, готової просвітити телеглядачів.

Оператор підняв на плечі свій стедікам, відрахував на пальцях 3-2-1 і тицьнув у їхній бік, щоб показати, що вони в ефірі.

— Твід О’Ніл на місці події, де лютує чергова пожежа третьої категорії, — почала Твід. — Пожежа, що знищила вже четверту місцеву школу за це літо.

Оператор перевів зображення на загальний план, щоб показати обох жінок.

— Сьогодні зі мною докторка Раманта Штайґер-Десото, яка висловить свої міркування щодо мотивів цих нещодавніх пожеж. — Твід обернулася до елегантної професорки. Запитала: — Ваша думка, докторко?

Докторці увага не дошкуляла.

— Дякую, Твід, — вона впевнено глянула в камеру. — Психологічний портрет ФБР показує, що середньостатистичний палій — це білий чоловік, якому від сімнадцяти до двадцяти шести років. Для цього чоловіка такий акт підпалу має сексуальну природу…

Ніби за сигналом, згаданий балон пропану вибухнув десь у глибині будівлі оглушливим «ба-БАХ», що викликало глибокий стогін у натовпі присутніх.

Докторка продовжила:

— Для одержимого піролагнією процес розбризкування легкозаймистої речовини прирівнюється до виділення його еякулята в символічному принизливому акті зґвалтування структури…

Поєднання вогню і сексу дасть золоті рейтинги, але Твід хвилювалася, чи мова докторки не занадто високоінтелектуальна. Вона спробувала переорієнтувати її.

— Але хто?..

Докторка з мудрим виглядом кивнула.

— Самоізольовані чоловіки. Прихильники правих поглядів, отруєні токсичною маскулінністю так званого руху «Чоловіки Ідуть Своїм Шляхом»[31]. Саме там варто шукати ваших винуватців.

Твід спробувала пом’якшити тон розмови.

— То Морін Дауд[32] мала рацію? — пожартувала вона. — Що тримати чоловіків у суспільстві — це зависока ціна за саму сперму?

Докторка ледь усміхнулась.

— Поколіннями популярна культура просувала ідею, що всі чоловіки з часом досягнуть високостатусних позицій у суспільстві. Тепер у всьому світі молодих чоловіків виховують так, ніби вони мають право