Читати книгу - "Мій недолугий бос, Ксенія Стрілець"

Молоді чоловіки радо погоджуються на пропозицію відпочити та складають папери в портфелі, попередньо отримавши дозвіл від свого керівника.

– Я трохи застарий для нічних розваг, та я залюбки вип'ю келих вина перед сном, якщо ви, чарівна синьйорина Аделіна, складете мені компанію, – каже італієць, що й так не зводив з мене очей упродовж всього дня, а зараз так взагалі поцілував мені руку.

Знову, переводжу погляд на Дениса Вікторовича, бо особисто мені не подобається ця ідея, не вистачало, щоб мене ще прийняли за одну з тих самих русалок, які стопудово очікують їх в сауні. 

– Знаю, що обіцяв відпустити вас одразу після перемовин, – звертається до мене Коваленко після слів італійця. – Та не могли б ви залишитись ще не надовго. Я доплачу за понаднормові години та буду поруч, не дай Боже що. 

Згадую, що такого важливого я мала сьогодні зробити і не знайшовши потрібної відповіді, погоджуюсь на пропозицію італійця. А от щодо оплати мені стає цікаво, що саме мені зібрався доплачувати бос, якщо ми навіть не погодили з ним гонорар за роботу перекладача.

І це я взагалі мовчу про його останні слова. Що взагалі означає вислів “Не дай Бог що”? Ця фраза була вже закінчена чи буде ще якесь продовження, на кшталт “Не дай Боже він зажме тебе десь у кутку” або  “Не дай Боже італієць виявиться работоргівцем”. Оксільки ніхто нічого мені пояснювати не збирався то я просто пливу за течією і їду з чоловіками до того СПА. 

Поки змучені мозковою діяльністю помічники відпочивають десь в районі басейну, ми з синьйором Костою, а точніше Джакомо, як він просив його називати, сидимо в ресторані, при комплексі, п'ємо вино та пригощаємось делікатесами, замовленими Денисом Вікторовичем.

Незважаючи на різницю у віці, та мою скованість на початку я не перестаю усміхатись весь вечір, бо італієць на диво чудовий співрозмовник. Я з легкістю розповідаю йому про своє навчання в Лондоні, подорожі Європою, в тому числі і Італією, а він час від часу виправляє мене, коли я розповідаю про місця в Римі, які зазнали змін за останній час. 

Стіл починає вібрувати і на екрані смартфона Коваленка висвітлюється ім'я моєї подруги. От і контролерка. Мені навіть не подзвонила, запитати чи я ще жива, після її підстави, а от про свого учня не забула. Та найбільша проблема полягає в тому, що я не можу зрозуміти, це я зараз приревнувала подругу до Дениса Вікторовича, чи його до своєї найкращої подруги. Щось я вже зовсім погана стала. Сподіваюсь, що виною всьому лише вино.