Читати книгу - "Провісниця, Кетрін Огневич"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Ну так, звісно! Як на мене, він просто бовдур, як і всі королі. Оце так, от же примудрилося так потрапити...
— До речі, а що він мав на увазі, говорячи про моє призначення?
— Це і є причиною вашої появи в нашому світі, леді Блек. Ви самі маєте з'ясувати це, Кессі...— Із цими словами Азгір вийшов із кабінету, залишаючи мене в цілковитому подиві.
І як, в біса, я маю зробити це без своїх сил?
***
Коли Азгір тер Дейл все ж опинився в покоях Короля, то одразу звернув свій гнів на правителя.
— Ваша Величносте, хіба варто було так вчиняти з дівчиною? Цим ви тільки викликали в нашої гості недовіру. Тепер усе може піти по-іншому, не так як у моєму видінні.
— Ти забуваєшся, Азгіре! Я зробив те, як вважав за потрібне. Досить й того, що ми дізналися з твого видіння - ця дівчина саме та, кого ми шукали. І буде краще, якщо якийсь час у неї не буде можливості скористатися її даром.
— Але...
— Ні, Азгіре, жодних заперечень! Я знаю, що роблю. Я читав пророцтво...
Слова володаря здивували старого. Адже донедавна всі сліди про пророцтво було знищено. Хтось дуже добре доклав зусиль, щоб вони нічого не зуміли знайти. Але королю це все ж вдалося...
Чому ж він, Азгір, дізнається про це в останню чергу?
— Ваша Величносте, у такому разі я хотів би побачити сувій і...
— Сувій я зачаклував за допомогою закляття, тож більше ніхто не зможе його прочитати. І розкрию його тоді, коли прийде час. І не раніше.
— Але, володарю, як же...
— Розмову закінчено, Азгіре! Я більше не хочу обговорювати тему пророцтва. Ти можеш йти...
Ельф якийсь час стояв на своєму місці, немов хотів сказати щось іще, але за настроєм свого повелитиля зрозумів, що нічого не доб'ється. Старий пішов, залишаючи його одного у своєму кабінеті.
Володар Лліріана задумливо дивився на портрет на стіні, де був зображений разом зі своєю загиблою дружиною. Вона була така красива, і пробула з ним так мало... Війна забрала в нього кохання всього його життя. Після смерті коханої він не дивився на інших жінок - занадто сильним був зв'язок браутів. І навіть після її смерті він усе ще продовжував любити Веніа Маерн Рае...
Так, нехай зв'язок було розірвано, нехай він страждав, нехай став відчуженим і жорстоким, але інші не мали бачити смуток і біль свого правителя. Ніхто, крім нього самого...
*Зв'язок браутів - особливий зв'язок наречених, який виникав між закоханими і давав їм можливість відчувати один одного на будь-якій відстані. Такий зв'язок був дуже рідким в королівстві Лліріана.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Провісниця, Кетрін Огневич», після закриття браузера.