Читати книгу - "Він та Вона, Яна Янко"

Наступного дня.

Світло проникає в кімнату, заливаючи її золотистим промінням. Промені сонця грають на стінах, у повітрі легкий запах свіжої трави та квітів, який проникає через відкрите вікно. На стінах кімнати можна побачити відтінки різних кольорів, які ніжно переливаються від сонячних променів.

Еліза та Лея сидять в затишній кімнаті свого гуртожитку, обрамлені м'якими подушками та теплими ковдрами. Посередині кімнати стоїть невеликий круглий стіл, на якому з двох чашок пахне свіжо завареним чаєм.

Еліза розташувалася зручно на дивані, підтримуючи свій гарний настрій веселими жартами. Лея усміхалася сидячи на стільці біля столу, гладячи свій пухнастий светр.

Їх розмова звучить м'яко і ніжно, наче підтримуючи ту атмосферу дружби й злагоди, яка є між ними.

Приголомшлива затишність кімнати та запах свіжого чаю створюють дуже розслаблену і комфортну атмосферу. І вони знають, що завжди можуть розраховувати одна на одну, що їх дружба міцна і незворушна.

– Як пройшло твоє "побачення" з Яном? – спитала Лея хитро дивлячись на Елізу. 
– Як тобі сказати, неочікувано, – почала розказувати Еліза. 
– І що це має означати? Він що, привів тебе в стриптиз бар і почав танцював приватний танець? – піднявши брови спитала Лея. 
– Лея! Фу, як ти додумалась до такого? – засміялась Еліза.
– Ну, а що? Я б була рада, якби Сем таке зробив, – замріялась Лея. – Він би виглядав так сексуально. 
– Перестань! Я не хочу це уявляти! – дівчина закрила руками своє червоне обличчя.
– Гаразд, так, що було? – перевела тему Лея. 
– Спочатку, він зайшов за мною. Але замість того, щоб постукати у двері, цей довбень кинув полуницю у вікно, декілька разів, навіть хотів по мені попасти, – почала розповідати Еліза, насмішливо перекручуючи обличчя від нагадування цього випадку.
– Ахахахаха! – засміялась Лея, з рукою на серці. – Це в його стилі. Ніколи не знаєш, чого чекати від нього.
– А гірше те, що коли я спитала, чому він не зайшов нормально. Знаєш, що він відповів? – запитала вона, зблизивши брови.
– Що? – зацікавилась дівчина, нахилившись вперед, щоб не пропустити жодної деталі.
– Так швидше, – покривлялась Еліза, і її очі заграли забавним сміхом.
– Ну, так точно швидше, – погодилась Лея, потішена цією несподіваною відповіддю.
– Ти не маєш з цим погоджуватись. А якби він нам вікно розбив? – підняла брови Еліза.
– Безоплатна вентиляція, і не потрібно купувати кондиціонер, – Лея виглянула з-за руки, яку піднесла до обличчя, щоб приховати свою посмішку. 
– Лея ти занадто оптимістична, будь реалістом! – зітхнула Еліза. – Так от. Я вийшла, ми сіли в його машину і він привіз мене на галявину. 
– Галявину? – здивувалась Лея. 
– Уяви собі, це не був клуб чи ресторан. А проста, велика галявина. А коли ми пішли далі, я побачила повітряну кулю.
– Та ти що!? – викрикнула Лея. – Це ж так круто! 
– Погоджуюсь, а ще він нею керував.
– Невже? А я і не знала. 
– Так, сказав що працює з ними. 
– Ого! Крутяк! Що було далі? 
– Ми політали, і це було казково. Просто незрівнянно, ще ніколи такого не відчувала, – із захватом розповіла Еліза пригадуючи той момент. 
– Чорт, я теж так хочу, – скиглила Лея. 
– А потім ми спустились, і він влаштував пікнік. Витягнув їжу яку сам приготував. Запитав мене чому я його ненавиджу, уявляєш? 
– Хіба він не знав? Всі ж знають про цей випадок. 
– Я теж так думала, але виявилось, що це не він зробив, а якась дівчина. 
– Неочікувано, це означає....Що ти ідіотка?
– Так...Я навіть не вислухала його коли він хотів все мені пояснити, а просто накричала. Тепер мені соромно за це. 
– Ну, нічого страшного, – заспокоїла дівчину Лея. – Якщо ви все прояснили, тепер ти його не ненавидиш? 
– Можна і так сказати, але він все одно мене бісить. 
– Скільки ще "побачень" у вас залишилось?
– Хммм, – замислилась Еліза. – Ще три, якщо не рахувати сьогоднішнє.
– За такий період і закохатися можна. 
– Ніколи в житті! 
– Ніколи не кажи ніколи! Ти взагалі замислювалась, чому Ян запропонував піти саме на побачення? 
– Та ні, – відповіла Еліза. – Для чого мені про це думати? 
– А якщо він тебе вже кохає? 
– Не вигадуй, чому він має бути у мене закоханий? Ми ж ніколи не спілкувалися нормально, вчора був перший раз. 
– І ще таких разів буде аж три. Ви можете більше дізнатися один про одного. Хіба тобі не цікаво який Ян справжній? 
– Може й цікаво....
– Ось і я про це! Просто спробуй йому відкритись, і побачиш як все зміниться.
– Гаразд, я спробую. 
– Чудово! – усміхнулась Лея. – Тепер пішли прогуляємось, а то я вже не можу цей чай пити, – вона поставила пусту чашку на стіл.
– Ахахахаха! Я не проти, ходімо.

Еліза першою встала і забрала чашки, поставивши їх в раковину. Після того, як вона їх помила, вони зібралися і пішли з кімнати, закривши за собою двері на ключ.

                                    ***

Еліза перебувала у своїй кімнаті, лежачи на ліжку та читаючи свою улюблену книгу "Хроніки Нарнії". Проте, їй було складно зосередитись на тексті, оскільки її розмірковування все частіше поверталися до Яна.

Вона згадувала їхнє "побачення". Хоча її декілька разів запрошували, дівчина ніколи не приходила на них. Еліза не проявляла інтересу до цього. Але вчора все було дуже добре. Можна сказати, що було навіть чудово. Одна з її мрій здійснилась - вона полетіла на повітряній кулі. Існує щось краще за це? Ні, нічого немає кращого!

Але цю мрію здійснила не вона сама. Це був Ян, який зробив це випадково, не знаючи про неї. Невже, це простий збіг? А можливо і доля.

І зараз думаючи про це, вона не може не згадувати розповідь Яна. Так, Еліза вже встигла себе покарати за ці слова, за свої вчинки, за ігнорування. Оскільки виявилось, що Ян не заслуговував на це. Якби вона вислухала його, цього можна було б уникнути.

Еліза ніколи не думала, що буде такою ворожою до хлопця. Від самого початку його поведінка дратувала її, і вона намагалася не слухати його слова, не дивитись на нього. Вона вірила тільки тому, що він це зробив, а не розглядала можливість, що це могло бути зроблено кимось іншим. Це допомагало їй підтримувати свою ненависть до нього.