Читати книгу - "Іграшка в руках мафії, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Я не встигла навіть згрупуватися, коли Марко підштовхнув мене до ліжка в спальні. Проїхавшись голими ступнями по мармуровій підлозі, я закусила губу і спробувала стримати в собі все, що так хотілося йому зараз сказати.

Я була абсолютно не в тому положенні, щоб хоч щось йому зробити.

- У тебе десять хвилин, Бібз. Не одягнеш - підеш голою, - його сталевий голос як батіг вдарив по напружених нервах. Змусив моментально підняти голову і почати озиратися по сторонах.

- Бібз? Я думала нижче Белли вже падати нікуди? - Промовила, їдко посміхнувшись.

- Добре, що зараз тебе збентежило тільки це ...

Все це було дуже дивно. Його дивна поведінка, певна невластива стриманість.

У що мені потрібно було одягнутися? Мій одяг він уже зіпсував. Порвав. Та й брудний він був. Мій погляд блукав по всій кімнаті, судомно виглядаючи любо натяк на одяг. Нічого. Або мені потрібно було йти в цьому величезному махровому халаті, в який він мене укутав як мокре кошеня?

Взагалі мене лякало те, що Марко поводився зовсім по-іншому. Не так, як я звикла і це не давало мені спокою. Я, звичайно, багато читала про спілкування з нервово хворими. Я ж прекрасно розуміла те, що при найгіршому розкладі мені все-таки доведеться жити з Генуальдо, але я не розраховувала, що він почне змінювати маски так швидко. Я просто не встигала перебудовуватися.

Я практично зневірилася знайти хоч щось, що нагадувало б одяг. Думала, що це був його черговий жарт. Але в мить мої очі знайшли білу сукню ... БІЛУ. ВЕСІЛЬНУ. СУКНУ.

Я, відсахнувшись назад, як від прокаженої речі, моментально обернулася в сторону Марко. Хлопець спостерігав за моєю реакцією і, судячи з того, як заблищали його очі, він був дуже задоволений тим, яке враження на мене справив його "сюрприз".

- Ти ж жартуєш ?! - Стиснувши руки в кулаки, я з ненавистю подивилася на хлопця. Генуальдо упивався тим, що відбувається.

Я ще не відійшла від того, що він витворяв зі мною в душовій, не була готова навіть в темряві й під ковдрою подумати про те, що трапилося. А він продовжував атакувати й атакувати. Очі Марко наче екран в кінотеатрі транслювали мені самі вульгарні сцени еротичного фільму з моєю участю.

- Якщо я стану жартувати з тобою, Бібі, тобі не сподобається, - примруживши очі, він посміхнувся так, що я, мимоволі відсахнулася назад, зачепилася ногою об край ліжка і впала прямо на нього.

- Весільна сукня?! Ще скажи, що внизу священник і нас як двох закоханих розпишуть прямо тут?! - Цьому кошмару не було ні кінця ні краю ... Мені нічого не залишалося окрім як верзти всякі колючості. І гіркота від власних слів їдко осідала всередині.

Коли я побачила, як блиснули очі Марко небезпечним вогником, я з жахом зрозуміла, що вгадала ... Потрапила в ціль.

- А ти не така безнадійна.

- Ні! Марко, прошу тебе. Ти ж цього не зробиш. Я зрозуміла, що зробила дурницю. Ти мене вже покарав за це ...

Слова самі вилітали з мого рота. Я не розуміла, про що говорила.

- Покарав? - Скрививши губи в усмішці він зробив крок до мене.

- Там ...

Я, почервонівши до кінчиків вух, не змогла вимовити як саме він це зробив.

- Там ...

Він, піднявши брови, почав ковзати по мені поглядом.

- Я всього лише грав з тобою. Це тільки початок. А ось цієї ночі на тебе чекає справжня гра ...

Його слова звучали так, як звучить гуркіт грому в похмурому небі, змушуючи тіло завмерти від страху ... А серце битися частіше. Далеко не в очікуванні ...