Читати книгу - "Будь моїм, Тома Глубокова"

Немов за межами цієї квартири інше, безбарвне, одноманітне життя, яке змушує людей просто плисти за течією і не турбуватися про майбутнє. Як тільки я опиняюся на своїй другій роботі, я оживаю.

І сьогодні, з нічної зміни в ресторані я летіла в новомодний район чи не підстрибуючи на ходу. Як і раніше, тут я виділялася, немов біла ворона своїми простими речами і повною відсутністю макіяжу. Тут у дворах навіть молоді матусі були при параді. Хоча я можу помилятися, можливо, це няні. А матусі проводять весь день в салонах і спа. Або що там роблять дружини впливових чоловіків?

Кирило Маратович знову не ночував у квартирі, це було помітно по ідеально застеленому, мною ж, ліжку і те, що жодні речі не були розкидані. У нього була така звичка, але я тут якраз за тим, щоб його речі всі були по місцях.

Думаю, у нього все ж хтось є, не просто ж так він може не ночувати вдома. І його обраниця, напевно, при грошах, дочка якихось впливових людей... Правда, в цій квартирі я не знайшла ніяких жіночих речей, але цілком можливо, що вони зустрічаються на її території...

Взагалі, чому я про це думаю? Як і раніше, знаю його мало і взагалі все це зовсім не моя справа.

Отож, починаю, як зазвичай, вилизувати величезну квартиру. Як завжди, спочатку - другий поверх, акуратно викласти всі речі, поправити ліжко, змахнути пил з поверхонь, вимити підлогу...

Перший поверх завжди займає набагато більше часу, разом з ванною і кухнею - це величезне приміщення. Я все робила ретельно і намагалася сумлінно працювати. Тому і залазила скрізь, куди діставала. Де не діставала, допомагала собі шваброю, придумувала всілякі пристосування. І навіть полички під стелею блищали від чистоти.

На кухні потрібно було постійно протирати всі меблі, бо всі поверхні, дверцята - виконані з дерева з ідеальним глянцевим покриттям. Будь-який відбиток було видно, не дивлячись вже на все інше. У ванній найбільше було складно вичищати мармурову плитку, але я і з цим справлялася.

Щоб піти на два заслужених вихідних, а насправді, всього на один, наступна ніч - робоча; я вирішила затриматися і до блиску відполірувати кухню. Насправді, сьогодні я чомусь не особливо поспішала, недосипання і незначна втома брали своє. Дуже хилило в сон, але коли я вже зібралася йти, переодягнувшись у свої речі, несподівано почула в коридорі чоловічий сміх, голоси і незабаром у вітальні з’явилося п'ятеро чоловіків, з Кирилом Маратовичем включно. Всі такі високі, як на підбір, модні, стильні, красиві...

- Ти завів дівчину? - запитує один з них, посміхнувшись і блиснувши синіми очима.

- Я часто заводжу дівчат, але не в цьому випадку, - Кирило Маратович явно був не тверезий, як і всі інші. - Лілія, ви залишаєтеся поки що.

Він помітив, що я переодягнулась. Трохи незручно відчуваю себе, мені ніяково і страшно, тоді як друзі господаря розходяться по вітальні. Хтось включає музику, хтось - світло. Я йду за Кирилом Маратовичем на кухню. На острівці він і його гості залишили пакети.

- Не очікував, що ви тут затримаєтеся, але якщо чесно, хотів вас попросити про це ще дві години тому. Забув, - він посміхнувся. Від нього пахло алкоголем і сигарками, темно-карі очі блищали від випитого. Він був дуже привабливий в ці секунди. Але швидко відвернувся, махнув рукою на пакети. - Розберіться з ними, подайте п'ять склянок для віскі, закуски в пакетах теж... Я відпущу вас пізніше і оплачу таксі. І оплачу додаткові години, звичайно.

- Так, звісно, Кирило Маратович, - я залишаю свої речі на стільці, який явно сьогодні нікому не буде потрібен. Чоловік йде до гостей, а я починаю розбирати те, що вони принесли. Цікаво, хто його друзі? Напевно, теж не прості люди, судячи з одягу і впевненості в собі.

Вже через хвилину несу п'ять келихів для віскі, сам напій і вже після, по черзі розкладаю всі нарізки. Ставлю все на невеликий столик у вітальні. І попільничку. Всі чоловіки курили.

- Ну, що, Льошка, давай розповідай, що знову накоїла твоя Оля, - чую глузливий голос одного з чоловіків, але намагаюся не звертати уваги на їхню розмову. Намагаюся зайняти себе чимось на кухні та іронічно відзначаю про себе, що зараз мені потрібно підробити особистим офіціантом в квартирі.

Напевно, після цієї роботи мене неможливо буде здивувати.

Годині об одинадцятій мені дзвонить тато. Я тихенько відповідаю, сховавшись за холодильником, що у мене друга нічна зміна. Дивно, звичайно, якщо мене відправлять додому серед ночі, буду довго пояснювати... Але в будь-якому випадку, я не можу поїхати, адже Кирило Маратович повинен відпустити.

Вони пили багато, я часто приносила нові пляшки, але не буянили. Кожен, крім самого господаря квартири і ще одного чоловіка, дзвонив своїй дружині, обіцяв багато не пити і приїхати до ранку. З цікавістю слухала уривки фраз і не могла зрозуміти, це така довіра в парах або...

Ні, все ж своїй половинці потрібно довіряти. Це основний і дуже важливий фактор в побудові будь-яких стосунків. Напевно, якщо немає проблем з фінансами, зовнішністю, можливостями, то будувати своє життя набагато простіше. Але великі гроші - великі проблеми.

А ще вони вп'ятьох ставилися до мене по-людськи. Я працюю офіціанткою давно вже, років зо два точно збереться в цілому, і бачила різних клієнтів. І просто так залишали чайові, і були незадоволені, і намагалися лапати або клеїтися. Різні були. Ті, що абсолютно не вважали мене людиною або взагалі практично не помічали...

А тут мені навіть допомагали. Чесно. Один з чоловіків підніс на кухню порожні тарілки, інший - просто сам прийшов за новою порцією алкоголю, підморгнувши, посміхнувшись і відмахнувшись, коли я спробувала сама віднести.

Обличчя ще таке знайоме... Може, де бачила в новинах?

Тепер мені стає цікаво. Вбиваю в пошук в інтернеті прізвище та ім'я свого начальника, кілька статей і новин різного періоду читаю, а волоссячко дуже повільно стає дибки.

Я не читала все, розглядаючи більше фотографії цих чоловіків з якимись неймовірними красунями. Дівчата з цими чотирма чоловіками не були награними, щиро посміхалися... А що найцікавіше, я не помітила жодного уколу краси.