Читати книгу - "Як бажає жінка. Правда про сексуальне здоров’я"

Але це не те, чого здебільшого вчать жінок. Здебільшого нас вчать, що наші тіла мають бути специфічної форми, інакше з нами щось не так. Я розповім про це – і про те, як це здолати, – у п’ятому розділі.

Я усвідомлюю, що просто примовляючи «Ваші геніталії ідеальні й гарні», не зміню нічого, якщо ви відчуваєте щодо них якийсь дискомфорт, але якщо вам важко розгледіти красу своїх унікальних і здорових геніталій, я хочу, щоб ви зробили дві речі.

1. Візьміть ручне люстерко й розгляньте свої геніталії, як я описала раніше, на початку розділу. Дивлячись, помічайте всі речі, які вам подобаються в тому, що ви бачите. Запишіть їх. Ви помітите, що ваш мозок намагається помічати все, що вам не подобається, але не вносьте це до списку. Робіть це щотижня. Або двічі на тиждень. Або частіше. Щоразу речі, які вам подобаються, ставатимуть помітнішими, а решта ніби розмиватиметься. Можливо, ви навіть наважитеся розповісти комусь про те, що ви бачите й що вам подобається. Найкраще поділитися цим із кимось, хто також виконує цю вправу!

Ця вправа викликає когнітивний дисонанс, бо змушує нас усвідомлювати гарні речі, тоді як ми в більшості випадків схильні звертати увагу на «негатив». Спробуйте.

2. Попросіть свого партнера, якщо він (вона) у вас є, подивитися. Увімкніть світло, зніміть одяг, ляжте на спину й дозвольте йому (їй) дивитися. Запитайте, що він (вона) бачить, що відчуває, які спогади викликає в нього (неї) ваша вульва. Дайте своєму партнерові знати про те, що вас турбує, і попросіть допомогти побачити те, що він (вона) бачить. Слухайте серцем, а не страхом.

Ми почали цей розділ з міркувань про те, як ми метафоризуємо анатомію, наділяючи значенням випадкові біологічні риси, і як це закінчується тим, що ми відчуваємо дискомфорт стосовно власних тіл. Щоб допомогти позбутися цього, я хочу запропонувати іншу метафору – сад. Я часто її використовую (пам’ятаєте яблуню зі вступу?), бо вона дає можливість неупереджено поміркувати про сексуальне оснащення, з яким ми народилися (наші тіла та мозок), і родини та культуру, в яких ми зростали і з якими взаємодіяли до появи нашої сексуальної індивідуальності в дорослому житті.

Ось який це має вигляд. У той день, коли ви народилися, вам було виділено невелику ділянку багатого і плодючого ґрунту, що трохи відрізнялася від інших таких само ділянок. І одразу ж ваша родина й ваша культура почали все планувати й розбивати сад для вас, доки ви не виросли достатньо, щоб самій про нього дбати. Вони посадили мову, ставлення, знання про кохання, безпеку, тіло й секс. І вони навчали вас, як дбати про свій сад, бо коли через підлітковий вік ви перейдете до дорослого життя, догляд за цим садом залишиться на вашій відповідальності.

І нічого з цього ви не обирали. Ви не обирали ні ділянку землі, ні насіння, що висівалося, ані той спосіб, у який доглядали за вашим садом протягом ранніх років вашого життя.

Досягнувши підліткового віку, ви починаєте самі дбати про свій сад. І помічаєте, що ваші родина й культура спланували гарні здорові речі, що квітнуть у добре доглянутому садку. Але ви також можете помітити, що дещо бажаєте змінити. Можливо, стратегії догляду за садом, яких вас учили, виявилися неефективними, тож вам потрібно знайти інші способи дбати про нього, щоб він заквітнув (про це в третьому розділі). Можливо, рослини, насіння яких було посіяне, виявилися не тими, що можуть розквітнути саме у вашому саду, тож вам варто знайти щось, що краще пасує саме вам (про це в четвертому й п’ятому розділах).

Комусь із нас пощастило і з землею, і з тим, що було на ній посаджено. У нас здорові квітучі сади з перших митей нашого свідомого життя. А комусь дістались отруйні бур’яни, і наше завдання – викорінити все це сміття й замінити його чимось здоровішим, чимось таким, що ми обрали самі.

Ваше фізичне тіло, включно з геніталіями, – базова складова вашої сексуальності, та сама земельна ділянка. Ваші мозок і оточення – решта вашого реманенту й оснащення, і вони стануть темою другого та третього розділів.

Олівія використовувала теорію про гормони, свої «чоловічі» геніталії та підвищену сексуальну зацікавленість як прихисток від критики культури, яка стверджувала, що вона… ну, їй «має бути соромно». Повія. Німфоманка. Намагається «привернути увагу», «вполювати чоловіка» чи «контролювати людей» за допомогою свого тіла… Жодне з цих припущень не було правдою, але саме в цих гріхах звинувачували Олівію в різні періоди її життя. Світ намагався переконати дівчину, що її сексуальність отруйна, небезпечна і для неї самої, і для людей навколо.

Вона запекло боролася проти цих упереджень, захищаючи своє сексуальне здоров’я. Важливою частиною цієї боротьби було виправдання «Це гормони, тож це природно».

Але коли вона прийняла ідею «тих самих частин, по-іншому зорганізованих», їй не довелося більше ховатися. Вона зрозуміла: це виправдання насправді відгороджувало її від інших людей, тоді як «ті самі частини» пов’язували її з ними. Це означало, що вона не інакша чи відкинута. Вона така сама – унікальна, але все-таки залучена до континууму людської сексуальності.

Ось що наука може зробити для нас, якщо ми їй дозволимо. Вона пропонує нам можливість зняти свою броню й відчути, що ми всі пов’язані.

Я знаю напевно, що Олівія не народилася з почуттям відрази до своїх геніталій чи своєї сексуальності, так само, як і ви. Коли ви народилися, ви були цілком і повністю задоволені кожнісінькою частиною вашого тіла. Але десятиліття сексуально негативної культури дали змогу прорости бур’янам невдоволення. Третій і четвертий розділи пояснять, як це може впливати на ваше сексуальне здоров’я, а розділ п’ятий опише, як вплинути на цей процес і повернутися до повного єднання зі своїм тілом, повернутися до того стану, в якому ви народилися, – до глибокої теплої прихильності та широкого інтересу до власного тіла.

Але перш ніж ми перейдемо до цього, дозвольте присвятити розділ розмові про найбільший із ваших сексуальних органів і про те, що він також утворений із тих самих частин, зорганізованих унікальним чином.

Звісно, я говорю про мозок.

• Усі геніталії