Читати книгу - "Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика."

Обґрунтування С.Б. Гавришем концепції об'єкта злочину як правового блага М.Й. Коржанський називає спробою вчинити «революційний переворот» у вченні про об'єкт злочину і робить вельми категоричний висновок, що «всілякі такі спроби вчинити в науці (чи у політиці) «революційний переворот» свідчать про те, що їх автори не розуміють головної сутності суспільного життя», яка полягає в тому, що кожне покоління людей стоїть на плечах своїх попередників» і «будь-яка спроба злізти з цих плечей, стрибнути вверх чи вбік завжди і неминуче призводить до падіння у наукову (чи політичну) прірву, у багно. Крім горя, страждань і сорому, ці спроби «революційних переворотів» нічого ні людям, ні їх авторам не приносять і принести не можуть»[38].

По суті, фактично, М.Й. Коржанський аналогічно оцінює і інші концепції (теорії) об'єкта злочину. Зокрема, визначення об'єкта злочину, яке дає Є.В. Фесенко, М.Й. Коржанський називає плутаним і непослідовним, а тому неспроможним і помилковим. Я не маю наміру давати оцінку наведеним безапеляційним, категоричним і емоційним висловлюванням М.Й. Коржанського, зауважу лише, що концепція «об'єкт злочину — правове благо» не є «винаходом» С.Б. Гавриша, вона має відомих попередників і прихильників серед сучасних представників теорії кримінального права, виникла раніше концепції «об'єкт злочину — суспільні відносини», а отже, про якийсь «переворот», тим більше «революційний», мова йти не може.

Аналізуючи уточнену позицію Є.В. Фесенка щодо структури цінностей як об'єкта злочину, С.Б. Гавриш зазначає, що вона є більш логічною і послідовною і в цілому вигідно відрізняється від тих моделей, які побудовані на основі концепції «об'єкт злочину — суспільні відносини». Головний недолік концепції Є.В. Фесенка С.Б. Гавриш вбачає в тому, що поняття цінність розглядається Є.В. Фесенком як родове поняття, що включає кілька компонентів, в тому числі «блага». На думку С.Б. Гавриша, зазначене співвідношення понять «цінності» і «блага» не зовсім коректне, оскільки з філологічної точки зору слова «цінність» і «благо» — синоніми, а тому для цієї теорії характерна і певна еклектичність, вона не позбавлена і деяких інших спірних положень[39].

Різкій критиці позицію Є.В. Фесенка піддав В. Білоконєв, який робить висновок, що цінності є самостійним соціальним явищем, а структура цінностей, запропонована Є.В. Фесенком, не відповідає системному підходу, оскільки є штучною конструкцією, що поєднує елементи різних соціальних систем. Крім того, вважає В. Білоконєв, не відповідає системному підходу ігнорування Є.В. Фесенком інтегрованих властивостей об'єкта злочину, тому що суспільна небезпека як інтегрована властивість складу злочину може заподіяти соціальну шкоду тільки об'єкту злочину як системі і тільки шляхом негативної якісної зміни інтегрованих властивостей останнього[40].

Є. Каіржанов вважав теорію правового блага як об'єкта злочину своєрідною базою і серцевиною загальної так званої нормативної школи — сугубо ідеалістичної теорії пояснення права взагалі, кримінального в особливості[41].

Розділяючи в головному концептуальний підхід П.С. Матишевського та Є.В. Фесенка до визначення поняття «об'єкт злочину», з рядом положень їх концепції не можна погодитись, зокрема із їх підходом до визначення структурних елементів (компонентів) цінностей. Названі П.С. Матишевським та Є.В. Фесенком структурні елементи цінностей, на мій погляд, є різновидами цінностей, а не їх компонентами. Крім того, Є.В. Фесенко вважає, що термін «потерпілий» від злочину (суб'єкт, проти якого спрямовується злочинне діяння) у кримінальному праві доцільно застосовувати більш широко — ним має визнаватись будь-який учасник суспільних відносин: окрема людина, дві чи більше особи, громадські об'єднання, населення адміністративно-територіальних одиниць, державні органи, суспільство в цілому; це можуть бути як фізичні особи, так і юридичні — підприємства, установи чи організації[42]. І, головне, позиція Є.В. Фесенка в значній мірі непослідовна і суперечлива. З одного боку, він пише, що потерпілі, їхні інтереси та права, соціальні зв'язки, предмети (матеріалізовані блага) та нематеріалізовані блага, які належать потерпілим, є елементами цінностей, і зазначає, що поняття «цінності» є родовим поняттям, яке охоплює ознаки всіх зазначених компонентів, а з іншого боку, ці ж «елементи» він називає частинами «множинності» цінностей. Одне і те ж поняття, очевидно, з позиції формальної логіки не може бути одночасно і елементом поняття — множини, тобто підпорядкованим поняттям. Крім того, як видається, Є.В. Фесенко допускає таку ж хибу (за термінологією Є.В. Фесенка — П.А.), за наявність якої у визначенні поняття і змісту інтересу як об'єкта злочину Є.К. Каіржановим він його критикує. Є.В. Фесенко звертає увагу на суперечливість і незавершеність дослідження проблеми інтересу Є. Каіржановим, з чим слід погодитись. На думку Є.В. Фесенка, основною хибою позиції Є. Каіржанова[43] «є те, що її автор» без достатніх підстав визначає інтерес як благо. І в цьому ж визначенні, всупереч сказаному, благо або цінність відносить до елементів інтересу. Але інтереси і блага, вважає Є.В. Фесенко, не тотожні поняття. Не рівнозначні поняття «інтерес» і поняття «цінність». Цінність — поняття більш широке, а «інтерес» є тільки частиною множинності цінностей, які охороняються кримінальним законом і виступають як об'єкт злочину»