Читати книгу - "Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник."

Згідно з ч. 3 ст. 28 КК України така форма співучасті, як вчинення злочину організованою групою, має місце тоді, коли в підготовці злочину або його вчиненні брали участь кілька осіб (троє і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення наміченого плану, відомого всім учасникам групи. Зазначене дає можливість авторам сучасних навчальних видань з цієї проблематики виокремлювати такі ознаки цієї форми співучасті:

1) для визнання групи організованою необхідна участь трьох чи більше осіб (для групи, що діє за попередньою змовою, достатньо двох учасників), які відповідають вимогам суб’єкта злочину;

2) цій групі властиве те, що її учасники зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших, тобто двох чи більше) злочинів. Стійкість групи – поняття оціночне і має встановлюватися щоразу з урахуванням конкретних обставин справи. Стійкість організованої групи як її ознака свідчить про те, що між співучасниками існують досить стабільні стосунки у зв’язку з підготовкою або вчиненням цього та іншого (інших) злочинів. Для визнання групи організованою тяжкість злочину, до якого готується ця група чи вчиняє його, не має значення;

3) організована група характеризується такими ознаками, як об’єднання всіх дій співучасників єдиним планом, причому їх діяльність спрямована на досягнення останнього, тобто на підготовку і вчинення злочинів як кінцевої мети плану цієї групи;

4) організована група також характеризується такою ознакою, як розподіл функцій учасників групи. Це може бути як розподіл функцій відповідно до ст. 27 КК України, коли, крім виконавців, співучасниками злочину є організатор, підбурювач, пособник, так і розподіл технічних функцій вчинення злочину між співвиконавцями;

5) для наявності організованої групи потрібно, щоб план її діяльності був відомий усім учасникам групи. Отже, йдеться про те, що кожен з учасників організованої групи має усвідомлювати план її діяльності;

6) організовану групу слід вважати утвореною з моменту досягнення її учасниками домовленості про вчинення першого злочину за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями»);

7) вчинення злочину організованою групою свідчить про підвищену суспільну небезпечність цього злочину і тому у багатьох статтях КК України зазначається як кваліфікуюча (особливо кваліфікуюча) ознака.

Погоджуючись з такою характеристикою організованої групи, все ж потрібно зазначити, що основною сутнісною ознакою такої групи є її здатність до спротиву зусиллям, спрямованим на запобігання виникненню таких груп, а також зусиллям щодо правового реагування на факт виникнення такої групи та вчинення нею злочинних діянь. Без цього навряд чи були б підстави виокремлювати подібну форму співучасті. Саме здатністю до спротиву обґрунтовується підвищена небезпечність злочинної практики таких груп, та й самої організованої злочинності. При цьому «спротив» слід розуміти широко: не лише як здатність до фізичних дій, а і як інтелектуальний спротив, корумпування представників влади тощо.

Виокремлюють і таку форму співучасті, як вчинення злочину злочинною організацією. Відповідно до ч. 4 ст. 28 КК України під злочинною організацією розуміють учинення злочину стійким ієрархічним об’єднанням кількох осіб (п’ятьох чи більше), члени або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Вважається, що злочинній організації з об’єктивної сторони притаманні наступні основні ознаки:

– це особлива злочинна група, яка згідно із законом має високий ступінь стійкості, згуртованості та низку інших ознак. З огляду на зміст закону можна стверджувати, що ознака злочинної організації – це, передусім, наявність п’ятьох чи більше співучасників, які відповідають вимогам суб’єкта злочину;

– злочинна організація – це завжди стійке ієрархічне об’єднання осіб. Її стійкість свідчить про те, що діяльність учасників злочинної організації (як і вони між собою) тісно пов’язана. Цю організацію утворено заздалегідь і вона існує тривалий час.

Стійкість організованої групи та злочинної організації полягає в їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об’єднання відокремитись чи вийти з нього), так і зовнішнім (недодержання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів у злочинному середовищі тощо) чинникам, що можуть їх дезорганізувати. Здатність об’єднання протидіяти внутрішнім дезорганізуючим чинникам характеризують, зокрема, такі ознаки: стабільний склад, тісні стосунки між учасниками, їх централізоване підпорядкування, одні для всіх правила поведінки, а також наявність плану злочинної діяльності й чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення. Ознаками зовнішньої стійкості злочинної організації можуть бути встановлення корупційних зв’язків в органах влади, наявність каналів обміну інформацією щодо діяльності конкурентів у злочинному середовищі, створення нелегальних (тіньових) страхових фондів та визначення порядку їх наповнення та використання. Набуття організованою групою, крім ознак внутрішньої, ще й ознак зовнішньої стійкості (за наявності ієрархічної побудови та мети вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів), як правило, свідчить про те, що ця група трансформувалась у злочинну організацію.

Ієрархічність злочинної організації полягає у підпорядкованості учасників останньої організатору і забезпечує певний порядок керування таким об’єднанням, а також сприяє збереженню функціональних зв’язків та принципів взаємозалежності його учасників або структурних частин при здійсненні спільної злочинної діяльності (пункти 11, 12 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України);

– злочинна організація як особлива форма співучасті має певну мету – безпосереднє вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації (двох чи більше), або керівництво чи координацію злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп;

– злочинна організація завжди має керівників (керівника) розгалуженої системи управління і координації діяльності учасників угруповання чи окремих угруповань або їх підрозділів;

– злочинній організації властиве, на відміну від організованої групи, те, що вона