Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Я чудово знаю Польссона, — сказала Моніка Спонгберґ. — Проте я не чула, щоб хтось скаржився на нього за останні… ну, років зо два.
— Їхній начальник поліції — давній знайомий Польссона і, ймовірно, прикривав його. Я маю на увазі — з якнайкращими намірами, намагаючись йому допомогти, кажу це не задля критики на його адресу. Проте сьогодні вночі Польссон поводився так дивно, що кілька колег подали рапорти.
— У чому це виявилося?
Маркус Ерландер скоса подивився на Соню Мудіґ і Єркера Хольмберґа. Йому вочевидь було ніяково розписувати недоліки своєї організації перед колегами із Стокгольма.
— Найбільш дивним здається, мабуть, те, що він змусив колегу з технічного відділу займатися інвентаризацією дровітні, де ми знайшли цього Залаченка.
— Інвентаризацією сараю? — перепитала Спонгберґ.
— Так… тобто… йому хотілося точно знати, скільки там полін. Щоб правильно скласти рапорт.
За столом запанувала красномовна тиша, й Ерландер поспішно сказав:
— Сьогодні вранці стало відомо, що Польссон вживає принаймні два психофармакологічні препарати — ксанор і ефексор. Йому взагалі-то не завадило б узяти лікарняний, але він приховував свій стан від колег.
— Який стан? — суворо спитала Спонгберґ.
— На що саме він хворий, я, звісно, не знаю, це лікарська таємниця. Але препарати, які він приймає, це частково сильні антидепресанти, частково — стимулятори. Сьогодні вночі він був просто сам не свій.
— О Боже, — виразно промовила Спонгберґ. Обличчя її стало похмурим і загрозливим, як та буря, що вдосвіта накрила Ґетеборґ. — Хай Польссона доставлять до мене для розмови. Негайно.
— Це, здається, буде пов'язано з певними труднощами. Річ у тім, що в нього вранці здали нерви, і його відвезли до лікарні з діагнозом «перенапруження». Нам просто страшенно не пощастило, що на чергуванні виявився саме він.
— Можна запитати, — озвався начальник відділу по боротьбі з насильницькими злочинами. — Польссон насправді заарештував уночі Мікаеля Блумквіста?
— Він склав рапорт і звинуватив його в образі, злісному спротиві співробітнику поліції та незаконному носінні зброї.
— Що каже Блумквіст?
— Погоджується щодо образи, але стверджує: діяв у цілях необхідної оборони. Тобто заявляє, що його опір полягав у спробах перешкодити Торстенссону і Андерссону самостійно, без підкріплення, їхати заарештовувати Нідермана, для чого він вживав круті вирази.
— Свідки?
— Поліцейські Торстенссон і Андерссон. Дозвольте сказати, що я абсолютно не вірю у звинувачення в злісному спротиві. Це типове зустрічне звинувачення з метою запобігти претензії з боку Блумквіста.
— Отже, Блумквісту вдалося самому впоратися з Нідерманом? — запитала прокурор Агнета Єрвас.
— Під загрозою застосування зброї.
— Тобто у Блумквіста була зброя. Тоді затримання Блумквіста в будь-якому разі мало під собою підставу. Звідки він узяв зброю?
— Про це Блумквіст відмовився говорити, доки не зустрінеться зі своїм адвокатом. Але Польссон заарештував Блумквіста в мить, коли той намагався здати зброю поліції.
— Ви дозволите мені висловити неформальну пропозицію? — обережно спитала Соня Мудіґ.
Усі погляди звернулися до неї.
— Я не раз зустрічалася з Мікаелем Блумквістом під час розслідування, і в мене склалося враження, що він досить твереза людина, хоча й журналіст. Очевидно, що рішення про порушення справи прийматимете ви. — Вона поглянула на Агнету Єрвас, і та кивнула. — В такому разі я передбачаю, що образу і вчинення спротиву ви йому не інкримінуватимете — адже це просто безглуздя.
— Ймовірно, так. Проте незаконне носіння зброї — це дещо більш серйозне.
— Я б запропонувала вам почекати. Блумквіст самостійно зібрав цю історію по шматочках і набагато випередив поліцію. Для нас набагато корисніше співпрацювати з ним, зберігши добрі взаємини, ніж дати йому можливість піддати весь поліцейський корпус нищівній знущальній критиці в ЗМІ.
Вона замовкла. За кілька секунд Маркус Ерландер відкашлявся. Якщо вже Соня Мудіґ зважилася на слово, то і йому не хотілося відставати.
— Я підтримую. Мені Блумквіст теж здається розважною людиною. Я навіть вибачився перед ним за те, як з ним повелися сьогодні вночі. Він, схоже, готовий заплющити на це очі. Крім того, Блумквіст тримається гідно. Він виявив помешкання Лісбет Саландер, але відмовляється його називати. Не боїться вступати з поліцією у відкриту дискусію… та й, якщо взяти до уваги його професію, репутацію і популярність, будь-яка його заява в ЗМІ прозвучить не менш вагомо, ніж будь-які звинувачення з боку Польссона.
— Але ж він відмовляється повідомляти поліції інформацію про Саландер?
— Він говорить, що про це нам доведеться запитувати у самої Лісбет.
— Про яку зброю йдеться? — спитала Єрвас.
— Про пістолет «Кольт-1911 Гавернмент». Номер серії невідомий. Я відправив пістолет техніці, і ми наразі ще не знаємо, чи застосовувався він у якихсь злочинах на території Швеції. Якщо виявиться, що так, то справа набере дещо іншого характеру.
Моніка Спонгберґ підняла олівець.
— Агнето, тобі вирішувати, починати чи ні попереднє слідство щодо Блумквіста. Я б запропонувала діждатися звіту техніків. А поки рухаймось далі. Цей Залаченко… що можуть розповісти про нього наші стокгольмські колеги?
— Річ у тім, що до цієї ночі ми нічого не чули ні про Залаченка, ні про Нідермана, — відповіла Соня Мудіґ.
— Я гадав, ви розшукуєте в Стокгольмі банду сатаністок-лесбіянок, — сказав один з ґетеборзьких поліцейських.
Дехто з присутніх заусміхався. Єркер Хольмберґ захопився розгляданням своїх нігтів, тож відповідати довелося Соні Мудіґ.
— Між нами кажучи, у нас у відділі є свій «Тумас Польссон», тому історію з бандою сатаністок-лесбіянок треба, скоріш за все, назвати проміжним слідом, що виник саме з його ініціативи.
Потім Соня Мудіґ і Єркер Хольмберґ присвятили майже півгодини розповіді про те, що вдалося з’ясувати в процесі розслідування.
Коли вони закінчили, за столом надовго запанувала мовчанка.
— Якщо стосовно Гуннара Бйорка все підтвердиться, то СЕПО це дорого коштуватиме, — виснував нарешті заступник начальника відділу по боротьбі з насильницькими злочинами.
Всі закивали, погоджуючись. Агнета Єрвас підняла руку.
— Якщо я правильно розумію, ваші підозри багато в чому будуються на припущеннях і непрямих доказах. Як прокурора, мене дещо непокоїть ситуація з фактичними доказами.
— Ми це усвідомлюємо, — сказав Єркер Хольмберґ. — Ми в загальних рисах уявляємо собі, що сталося, але в нас є низка запитань, що вимагають прояснення.
— Як я зрозуміла, ви проводите розкопки в Нюкварні, під Сьодертельє, — сказала Спонгберґ. — Про скільки вбивств у вас, власне, йдеться?
Єркер Хольмберґ стомлено заморгав.
— Ми почали з трьох убивств у Стокгольмі, за підозрою в яких розшукувалася Лісбет Саландер: жертвами були адвокат Б’юрман, журналіст Даґ Свенссон та аспірантка Міа Берґман. У лісі біля складського приміщення під Нюкварном наразі виявлено три поховання. В одному з них знайдено розчленовані останки відомого наркоторговця і злодія. У
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Повітряний замок, що вибухнув», після закриття браузера.