Читати книгу - "Гречаний Мед, Роман Олійник (Argonayt)"

– Не знаю. Мабуть ти маєш рацію і Мирон все це вигадав, щоб вициганити з мене ще трохи грошей. Але з іншої сторони, а що як ні? Що як його розповідь дійсно правдива? Не хочеться брати гріх на душу.

– То ти йому все-таки дала те що він просив?

– Так, бо що мала робити. Правда небагато, тільки та готівка, що була вдома.

– І де він зараз?

– Не знаю. Сподіваюся вже далеко, бо як тільки взяв гроші, то відразу змився з хати.

– То чого ж ти боїшся?

– Ну як ти не розумієш, а якщо Мирон все таки говорив правду? Правоохоронці вже вчора тут були, а що як ще навідаються і бандюги? Мені лячно навіть подумати про це.

– А я чим можу зарадити в цій ситуації? – Василь зиркнув на Вірцю з нерозумінням.

– Ти б міг переночувати кілька днів у мене вдома. Так мені з дівчатками буде спокійніше. Все таки чоловік в хаті, це вже надійна охорона. Будь ласка.

– Знайшла собі охоронця, – іронічно хмикнув чоловік і вона здогадалася, що він натякає на свою кульгавість.

– Перестань прибіднятися, – Сеньйора Вероніка й не думала відступати від своїх намірів. – Ти може й не кіношний герой, але все рівно сильніший за нас трьох разом взятих. Навіть, якщо це лише мої недолугі, жіночі побоювання, я все ж буду значно безпечніше почувати себе коли ти знаходитимешся десь поряд. Прошу тебе, хоча б на кілька ночей. А потім як все вгамується, я більше не дійматиму тебе цим. Обіцяю.

Василь допитливо подивився жінці прямо у вічі, неначе хотів у них прочитати, що ж вона насправді від нього прагне, а потім, після нетривалих роздумів відповів:

– Гаразд. Тільки спершу я маю навідатися додому, навести там порядок, попоратися господарство. Якщо не проти, то вже прийду до тебе, коли звільнюся від усіх справ? 

Вона згідливо кивнула головою і несподівано для них обох запропонувала:

– А давай підемо разом і я тобі допоможу чим зможу. Все таки спільними зусиллями ми швидше обійдемо твоє хазяйство.

Він не заперечував. Сеньйора Вероніка зачинила піцерію і вони попрямували до садиби Василя. Там чоловік пішов годувати домашню живність, а вона взялася за прибирання хати. Насамперед відкрила всі вікна та двері щоб з кімнат вивітрився різкий запах ладану й диму від свічок. Потім познімала накидки з дзеркал, ретельно вимила забруднену підлогу й підлила вазони з квітами. А на кінець зібрала в одну коробку численні пляшечки та упаковки від різноманітних лікарств з сумом усвідомлюючи, що тепер вони вже не знадобляться тій для кого призначалися.

Вечоріло, коли нарешті всі справи були завершено. Замучені подіями останніх двох днів Вірця та Василь ще трохи посиділи на кухні за горнятком чаю, перекинулися декількома малозначущими фразами, однак незабаром втома взяла своє і обоє, зморені дрімотою, були змушені іти спати. Лежачи в своїй постелі Сеньйора Вероніка мимоволі всміхнулася зловивши себе на думці про як же їй бракувало ось цього тихого чоловічого похропування, що доносилося з сусідньої кімнати. Звуки які так довго не лунали в її домі, під які було так затишно та безпечно засинати і які, як вона дуже сподівалася, тепер тут буде чутно кожної ночі.