Читати книгу - "Детектив Соловей. Книга 2: Тінь Шрама , Віталій"

— Соловей, — процідив Шрам, його голос був сповнений отрути. — Ти ніколи не здасися, правда? Але це тебе не врятує.

Раптово з темряви виринула тінь. Павленко, чий спокійний вигляд змінився маскою гніву, тримав у руці компактний пістолет. Соловей не встиг зреагувати. Постріл пролунав, і гострий біль розірвав його груди. Він упав на холодну землю, відчуваючи, як кров просочує бронежилет.

Шрам і Павленко зникли в темряві, їхні кроки розчинилися в шумі вітру. Бондаренко, який щойно обеззброїв Кравця, підбіг до Солов'я, його обличчя перекосилося від жаху.

— Сергію Петровичу! Не рухайтеся! Допомога йде! — крикнув він, притискаючи долоні до рани.

Соловей лежав, дивлячись у темне небо, де не було зірок. Його підих став уривчастим, а думки плуталися. Образ Шрама — його посмішка, його ненавість — стояв перед очима. Гра не закінчилася. Вона лише перейшла на новий, смертельно небезпечний рівень. Свідомість вільно згасала, але одна думка пульсувала в голові: «Я ще повернувся, Гринь. Це не кінець».