read-books.club » Любовні романи » Що знає вітер, Емі Хармон 📚 - Українською

Читати книгу - "Що знає вітер, Емі Хармон"

17
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Що знає вітер" автора Емі Хармон. Жанр книги: Любовні романи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Що знає вітер, Емі Хармон» була написана автором - Емі Хармон, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Любовні романи".
Поділитися книгою "Що знає вітер, Емі Хармон" в соціальних мережах: 

Енн Ґаллагер виросла на розповідях дідуся про Ірландію. Після його смерті вона вирушає на батьківщину покійного, щоб розвіяти прах над озером біля маєтку. Енн потрапляє в грозу, і якась таємнича сила відкидає її на вісімдесят років назад — в Ірландію 1921 року. У країні саме точиться громадянська війна. Дівчину рятує, а відтак допомагає їй пристосуватися до геть іншої історичної епохи доктор Томас Сміт. Разом вони долучаються до боротьби за незалежність Ірландії. Енн закохується у свого рятівника. Та чи готова вона відпустити колишнє життя заради кохання, якого вже й не сподівалася спізнати? І чи цей вибір справді за нею?

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 109
Перейти на сторінку:

Емі Гармон

Що знає вітер

Рушаймо вперед, мої казкарі,

Хай серце здобуде все те, що надовго,

І страху не знає. Усе існує, усе правдиво,

А земля — лиш купка пороху під ногами.

В. Б. Єйтс

Відгуки про «Що знає вітер»

Нечасто знаходжу таку книжку, якої не можу відкласти, але «Що знає вітер» я просто проковтнула. Вона чарівна, атмосферна й захоплива; ця книжка довго вас не полишатиме.

Ріс Бовен, авторка бестселерів New York Times і книжок № 1 для Kindle — The Tuscan Child («Тосканська дитина»), In Farleigh Field («На полі Фарлі»), а також романів із серії Royal Spyness («Її шпигунська високість»)

Емі Гармон оживлює трагічну й захопливу історичну епоху щемкою оповіддю про кохання, що долає час і океани. Ця книжка, вправно витворена довкола яскраво зображених історичних подій і осіб, легко читається й не відпускає до кінця.

Гелен Браян, авторка міжнародних бестселерів War Brides («Воєнні наречені»), The Sisterhood («Сестринство») і The Valley («Долина»)

Інші книжки Емі Гармон

Підліткова література та любовно-фантастичні романи «Slow Dance in Purgatory» («Повільний танець у чистилищі») «Prom Night in Purgatory» («Випускний вечір у чистилищі»)

Натхненні любовні романи «A Different Blue» («Інша блакить»)

«Running Barefoot» («Біг босоніж»)

«Making Faces» («Зміна облич»)

«Infinity + One» («Нескінченність + один») «The Law of Moses» («Закон Мойсея»)

«The Song of David» («Пісня Давида»)

«The Smallest Part» («Найменша дрібничка»)

Історичні романи

«From Sand and Ash» («Із піску й попелу»)

Романтичне фентезі

«The Bird and the Sword» («Птаха і меч») «The Queen and the Cure» («Королева і зцілення»)

Моїй прапрабабусі Енн Ґаллагер Сміт

Пролог

Листопад 1976 року

— Дідусю, розкажи мені про свою маму.

Він мовчки пригладив мені волосся, і на одну довгу мить я вирішила, що дідусь мене не почув.

— Вона була гарна. Волосся мала темне, а очі — зелені, достоту як у тебе.

— Ти за нею сумуєш?

Із кутиків очей у мене потекли сльози, і його плече під моєю щокою намокло. Я відчайдушно сумувала за матір’ю.

— Уже ні, — заспокоїв мене дідусь.

— Чому?

Раптом я розсердилася на нього. Як він міг отак її зрадити?! Він був зобов’язаний за нею сумувати.

— Тому що вона досі зі мною.

Від цього я гірко заплакала.

— Тихіше, Енні. Заспокойся. Годі. Ти не зможеш почути, якщо плакатимеш.

— Що почути? — Я глитнула, злегка відволікшись від свого болю.

— Вітер. Він співає.

Я пожвавішала і трохи підвела голову, намагаючись почути те, що чув мій дідусь.

— Не чую ніякої пісні, — мовила я.

— Прислухайся уважніше. Може, він співає для тебе.

Вітер квилив і кудись квапився, тиснучи на вікно моєї спальні.

— Я чую вітер, — зізналася, дозволяючи його звукам заспокоїти себе. — Але пісня в нього не дуже приємна. Вона більше схожа на крик.

— Може, вітер намагається привернути твою увагу. Може, він має сказати щось дуже важливе, — пробурмотів дідусь.

— Він не хоче, щоб я журилася? — припустила я.

— Так. Саме так. Я теж дуже журився, як був маленький, десь такий, як ти, а дехто сказав мені, що все буде гаразд, бо вітер уже знає.

— Уже знає що? — здивувалася я.

Дідусь теплим і водночас розкотистим голосом проспівав рядок із пісні, якої я ніколи не чула.

— Ні вітер, ні прибій не зміг забуть його…

Нараз він перестав співати, наче не знав, як там далі.

— Забути кого? — не вгавала я.

— Усякого, хто коли-небудь жив. Вітер і вода вже знають, — тихо промовив він.

— Що знають?

— Усе. Вітер, що його ти чуєш, віяв завжди. Дощ, який падає, завжди той самий. Ще раз і ще, знов і знову, ніби по велетенському колу. Вітер і хвилі існували від початку часів. Каміння й зорі — також. Але каміння не розмовляє, а зорі надто далеко, щоб розповісти нам, що вони знають.

— Вони нас не бачать.

— Ні. Мабуть, ні. Але вітер і вода знають усі таємниці Землі. Вони бачили й чули все, що коли-небудь було сказано чи зроблено. А якщо ти прислухаєшся, вони розкажуть тобі всі історії та проспівають усі пісні. Історії всіх, хто колись жив на світі. Мільйонів і мільйонів життів. Мільйони й мільйони історій.

— А мою історію вони знають? — приголомшено запитала я.

— Так, — прошепотів він із зітханням і, всміхнувшись, поглянув на моє зведене до нього обличчя.

— І твою теж?

— О так. Енні, дівчинко, наші історії пов’язані між собою. Твоя історія особлива. Можливо, щоб її розповісти, знадобиться все життя. І твоє життя, і моє.

Розділ 1

Ефемера

Не жалкуй, —

озвався він, — що ми знебулись. Далі

нові кохання ждуть. Спішім до них.

Бо перед нами — вічність. Наші душі —

кохання вічне — й вічне розставання[1].

В. Б. Єйтс

Червень 2001 року

Кажуть, Ірландія побудована на своїх історіях. Фейрі[2] та фольклорні оповідки населяли Ірландію з давніх-давен, давніше, ніж англійці чи навіть Патрік[3] і парохи. Мій дід, Оїн Ґаллагер (вимовляється «ҐаллаГЕР», а не «ҐаллаҐЕР»), цінував історії понад усе й навчив мене того самого, бо тільки в легендах та переказах ми не даємо відійти в небуття нашим предкам, своїй культурі та історії. Ми обертаємо спогади на історії, а якщо не робимо цього, то втрачаємо їх. Зникають історії — зникають і люди.

Ще з дитинства я опинилася в полоні минулого, і мені хотілося знати історії людей, які жили до мене. Можливо, цьому сприяло моє раннє знайомство зі смертю та втратами, але я знала, що мене колись теж не стане і ніхто не пам’ятатиме, що я взагалі жила на світі. Світ забуде. Піде далі, звільнившись від тих, хто був раніше, скинувши із себе старе заради нового. Трагізм усього цього був для мене нестерпний — трагізм того, що життя починається і закінчується, але ніхто цього не пам’ятає.

Оїн народився у графстві Літрім 1915 року, за дев’ять місяців до уславленого Великоднього повстання, що назавжди змінило Ірландію[4]. Його батьки (мої прабабуся та прадідусь) загинули під час того повстання, й Оїн осиротів, не знавши жодного з них. Цим ми з дідом були подібні: обоє осиротіли малими; його втрата увірвалася в мою, моя втрата стала його. Мої батьки померли, коли мені було всього шість років. Я була маленькою дівчинкою з неповоротким

1 2 ... 109
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Що знає вітер, Емі Хармон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Що знає вітер, Емі Хармон"