Читати книгу - "Лицарі Дикого Поля. Том 1"

Від самого початку створення цієї книги я мала на меті не тільки розказати історію кохання головних героїв, а й правдиво та в подробицях висвітлити історичні події рідної країни, показати читачу іншу Україну, таку, якою її бачили, мабуть, лише вчені-історики. А найпростішою та найзручнішою формою, у якій можливо донести свої думки та враження до читача, є роман.

Чому для досягнення цієї мети обрано епоху Хмельниччини? На мою думку, саме в цей період було покладено перший камінь сучасної української держави. Жодна нація не виборювала своєї свободи, не обстоювала своєї гідності так, як це робили наші предки в XVII столітті. У книзі описано цікаві та маловідомі факти з історії України, зображено звичаї, побут, складні суспільні та релігійні відносини, висвітлено причини початку Національно-визвольної боротьби мого народу. Покладені в сюжет події розкриваються через міжособистісні стосунки дійових осіб.

Головним героєм твору не є Богдан Хмельницький — його образ і до мене оспівувало багато авторів. Персонажі роману — прості українці тієї епохи, які хотіли просто жити, кохати, мати сім’ї, дітей, але яким довелося виборювати своє право на гідність та свободу. Тож спробувала донести до читача прагнення моїх героїв, їхні надії та сподівання, що спонукали долучитися до повстання. Адже будь-яку державу уособлює не правитель, а звичайні люди, які її населяють.

Не історик за професією та й не маючи змоги консультуватися з фахівцями цієї справи, я збирала всі матеріали та відомості виключно сама. Тож усі описані в романі події викладено у строгій відповідності до історичних фактів, без перебільшень і перекручувань фактів. Іноді це зробити було дуже складно, адже кожен учений має власну думку й по-своєму ставиться і тлумачить події. Єдине, про що свідомо ніде не згадується у творі, — це тютюнокуріння.

Події роману розгортаються влітку 1647 року, охоплюють 1648 рік та завершуються початком 1649-го. У книзі докладно й у подробицях, практично день за днем описано Жовтоводську, Корсунську, Пилявецьку битви, події літа 1648 року, складну політичну ситуацію, у якій опинилася Україна без надійних союзників. Справді, українському народу довелося самотужки виборювати своє право на свободу. Кримський хан Іслям ІІІ Ґерай хоча й надав суттєву підтримку в перший рік повстання, однак діяв дуже обережно, а пізніше взагалі вів двосторонню політику, не даючи посилитися ані Україні, ані Речі Посполитій та сподіваючись отримати від цього користь передусім для своєї держави.

Під час мого навчання у школі історію рідної країни викладали сухо, навіть скупо, приховуючи або відкидаючи цікаві та суттєві факти й подробиці. Та й тепер знайдеться небагато українців, які зможуть докладно розповісти про Жовтоводську битву або ж дати відповідь на запитання — чому саме ця перша битва була такою важливою для українського народу, які її особливості, у чому полягали труднощі для козацького війська? Чому Стефан Потоцький, маючи у складі своєї армії дві тисячі крилатих гусарів — найсильніших військ Речі Посполитої, не зміг здолати п’ять тисяч козаків-запорожців, які не мали ані артилерії, ані потужної кінноти? Про це, звичайно, можна прочитати в науковій праці будь-якого вченого, але зазвичай науковці пишуть монотонно й нецікаво, від чого читач утомлюється.

Уважаю, події, що трапилися майже триста шістдесят сім років тому, перекликаються із сучасністю. Нині українському народові також необхідно виборювати своє право на свободу, право на краще життя. Саме з цих міркувань у сюжет роману й покладено початковий період Національно-визвольної боротьби.

На мою думку, у літературі склався не дуже оптимістичний образ українця — простуватого й водночас гордого та вічно невдалого борця за свою свободу. Певний сумний образ. Однак насправді це не зовсім так. Вивчаючи праці істориків, я побачила інших українців: зовсім не простаків, а оптимістичних, рішучих, сміливих та палких, готових жертвувати власним життям заради своєї свободи, країни, народу.

Слід зауважити, що найпершу свою перемогу під Жовтими Водами Богдан Хмельницький здобув завдяки підтримці низових козаків. Саме Запорізька Січ стала тією колискою, з якої народилася Українська держава. Звідси й назва роману — «Лицарі Дикого Поля». Багато хто захоплюється хрестоносцями, мушкетерами, корсарами, забуваючи про те, що ми мали своїх лицарів. Утім, про них більшість українців знає занадто мало й тому недооцінює, вважаючи їх нецікавими, а іноді навіть негідними уваги. Але ж ці лицарі були нашими предками, у нас тече їхня кров! Сумно, однак Геббельс мав рацію: «Відберіть у народу історію — і через покоління він перетвориться на натовп, а через два ним можна буде легко керувати, наче стадом». Козаки — це наше минуле. Воно набагато ближче, рідніше, тож варто його знати.

Від самого початку роман написано російською мовою. Моїм бажанням було довести, що про Україну можна колоритно розповідати будь-якою мовою — від цього моя країна не стане гіршою. Уже потім я самостійно переклала книгу рідною українською мовою.

Наостанок хотілося б сказати декілька слів про український степ, описи якого часто можна зустріти на сторінках роману, зокрема й на початку першого розділу. Я народилася й виросла в українських степах. Це — мій край, я щиро люблю його і прагну донести до читачів неповторну красу українських просторів такою, якою бачать мої очі та відчуває моя душа.

З повагою,

Ярослава

Без справжньої дружби життя — ніщо.

Безкрайнє море трав розстилалося на всі боки Дикого Поля[1], наскільки