read-books.club » Романтична еротика » Вона підкориться мені, Олена Сашина 📚 - Українською

Читати книгу - "Вона підкориться мені, Олена Сашина"

240
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Вона підкориться мені" автора Олена Сашина. Жанр книги: Романтична еротика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Вона підкориться мені, Олена Сашина» була написана автором - Олена Сашина, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Романтична еротика".
Поділитися книгою "Вона підкориться мені, Олена Сашина" в соціальних мережах: 
Він — господар свого життя, власник стриптиз-клубу та акціонер. Владний, гордий, амбіційний. В нього є маленький фетиш — він полюбляє підкоряти інших своїй волі. Вона — помічниця генерального директора найуспішнішої компанії міста. Незалежна і горда красуня, яка має все і яка забезпечує себе сама. В неї є один недолік — жахлива норовливість. Одного разу доля зіштовхнула їх разом. Вона обурилася його нахабству. А він захотів її підкорити. Хто переможе у цій битві титанів?

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
Розділ 1. Знайомство

Поліна

— Ви прибули на місце призначення, — повідомляє мені навігатор і я спрямовую свою Мазду CX-3 на практично порожню парковку.

На будівлі з червоної цегли бачу вивіску "Погані дівчата" і перевіряю ще раз чи правильно я внесла в гаджет адресу. Все правильно, але навряд чи мені сюди. Другий напис "стриптиз-клуб" змушує сумніватися ще більше. Виходжу з машини з папкою для документів у руках і прямую до величезних вхідних дверей. Навколо тиша, яку порушує невпевнений цокіт моїх високих підборів.

У своєму житті я люблю все планувати. У мене хороша робота, а завдяки цьому — квартира та машина. Я працюю помічником генерального директора найбільшої компанії нашого міста. Вона займається багатьма галузями, такими як: видобуток земельних ресурсів, виробництво, рухоме та нерухоме майно. Я на своїй посаді виконую різні доручення гендира — від підготовки документів до вибору шкарпеток для начальника на корпоратив. Але я на роботу не скаржуся, призвичаїлася і можу робити неможливе. Тим паче мені за це добре платять. Дуже добре. Все завдяки моїй організованості, здатності всюди встигати, а також плануванню.

Але буває в ідеально облаштованому житті зненацька трапляється якась подія, яка перекреслює всі твої плани і перевертає все з ніг на голову. Ось така сама подія сталася і в моєму житті.

Мій начальник Віктор Петрович, чоловік за п'ятдесят, направив мене до одного з наших орендаторів за підписом договору оренди. Мені не вперше довіряють подібні доручення, тому я без краплі збентеження приїхала за внесеною у навігатор адресою. Вже темніє і мені дуже хочеться завершити доручення до кінця робочого дня.

Біля входу стоїть молодий чоловік у діловому костюмі і палить цигарку, гортаючи щось у телефоні. Мої кроки привертають його увагу. Він кидає на мене погляд і пильно дивиться, прибираючи телефон у кишеню. Зацікавила. Не здивована. Я завжди на роботу одягаюся стильно та елегантно. Всі мої вбрання цікавого крою та дизайну. Я вважаю, що помічник генерального директора має виглядати гідно і завжди бути на висоті. Тому без туфель на шпильках на роботі не з'являюся.

Припускаю, що цей чоловік — менеджер чи взагалі швейцар. Хоча я не впевнена, що в такі заклади наймають швейцарів. Але, може, це якийсь престижний стриптиз-клуб?

Вирішую зателефонувати начальнику.

— Вікторе Петровичу, ви впевнені, що правильно дали мені адресу? — питаю гендира, підійшовши до входу. — Якісь «Погані дівчата». Ви мене вирішили у бордель зіслати? — говорю сміливо, оскільки я в начальства в “улюбленцях”. — За всі мої вислуги? Дуже вам вдячна.

Від моїх слів курець, що стоїть поруч, посміхається. Хоч комусь зараз весело. Проте не мені. Я тяглася сюди від офісу аж сорок п'ять хвилин. І здається, це не мій пункт призначення.

Хлопець зухвало розглядає мене з голови до ніг, затягуючись цигаркою. Я приїхала в офісному одязі, у напівпрозорій блузці білого кольору, оливковій вузькій спідниці з вирізом до середини стегна та бежевих туфлях на високих підборах.

— А знаєте, Вікторе Петровичу, за такий квест мені належить законний вихідний, — закінчую діалог з начальником, зневажливо поглядаючи на нахабного курця. Хоч би іноді погляд відводив від мого тіла. Для пристойності. Хоча про яку пристойність може бути мова в такому закладі?

— Це не бордель, а стриптиз-клуб, — заявляє курець, коли я натискаю кнопку завершення розмови. — Ти на кастинг?

— Я по роботі, тільки не знаю чи правильно я вбила в навігатор адресу, — неохоче відповідаю нахабі, перевіряючи ще раз назву вулиці в телефоні.

— Тут якраз працюють гарненькі дівчата на зразок тебе, тож ти за адресою, — посміхається зарозуміло.

— О Боже! — закочую очі і смикаю ручку вхідних дверей на себе. Навіть не опускатимуся до діалогу з цим зарозумілим швейцаром, який так погано виконує свої обов'язки, що навіть не спромігся відчинити мені двері.

Усередині приміщення темно. Є тьмяне підсвічування блакитного кольору. Очі одразу втомлюються від такого освітлення. Грає тиха музика.

Проходжу довгим коридором. Ззаду грюкнули двері й почулися кроки. Трохи моторошне місце. Але я набираюся сміливості. Бачу попереду світиться острівець бару. Підходжу до бармена і вітаюся.

— Ми ще закриті, — каже хлопець. Пізніше приходь. Хоча наш контингент – чоловіки.

— Мені потрібен ваш директор, — запинаюся і відкриваю папку з договором, де написано прізвище того, кого шукаю. — Ветлицький Станіслав Ігорович.

— Це я, — лунає голос позаду.

Слава богам, я вже знайшла потрібну мені людину. Зараз швидко підпишемо всі папери і я заберуся подалі з цього неприємного місця.

— Дуже приємно, — розвертаюся до голосу і завмираю, побачивши швейцара.

— По твоєму обличчі так і не скажеш, — нахабно посміхається швейцар, який за одну секунду на моїх очах перетворився на директора. Це найшвидше кар'єрне зростання, яке я коли-небудь бачила у своєму житті. І найнеймовірніше.

Я стискаю губи, намагаючись видавити усмішку. Не виходить.

— А одразу не можна було сказати? — питаю зухвальця, стримуючи роздратування.

— Мені цікаво було спостерігати за тобою, — видає усмішку.

— Гаразд, ближче до діла, — вирішую одразу перейти до роботи. Тут я професіонал своєї справи. — Я Поліна, головний помічник генерального директора Гурського Віктора Петровича. Він направив мене до вас з документами на підпис.

— Пройдемо до мого кабінету, Поліна, — показує рукою на ще один темний коридор.

Я в той жах не піду.

— Може, ви підпишете документи тут? Це лише два підписи, — вирішую керувати ситуацією. Але марно.

— Мені треба ознайомитися зі змістом цих документів, — каже з таким докором, що мені має бути соромно таке не знати.

— Звичайно, — все ж таки вдається видавити посмішку.

— Прошу, пані вперед, — знову тицяє рукою на темний коридор, який виявляється ще й неймовірно довгим. Знову це освітлення, що тисне. Весь час здається, що хтось вискочить з темної стіни.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вона підкориться мені, Олена Сашина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вона підкориться мені, Олена Сашина"