Читати книгу - "«секрет» від боса, Хелен Куб"

  У мегаполісі спека відчувалась надзвичайно виразно. Сонячні промені нагрівали асфальт і автівки, які невпинно рухались по заплутаних лабіринтах міста. Світло відбивалось від вікон багатоповерхівок від чого перехожі одягали сонячні окуляри або жмурились. Даніела сиділа за офісним столом і ліниво набирала щось на комп‘ютері. Була тільки третя дня, і вона повернулась до папок, які стопкою лежали на краю стола. Вона підняла очі. Посеред офісного приміщення були десятки столів з такими самими працівниками, як і вона. Даніела була найкращою з них і впевнено росла на кар‘єрних сходах. Вона піднялась з місця і відкрила на провітрювання одне з вікон. Через щілину зайшло свіже повітря і вона вдихнула на повні груди. Звуки з вулиці змусили відволіктися від роботи і повернути голови у вікно. 

— Кави? - запитала струнка брюнетка.

— Давай, - ліниво сказала Даніела і пішла за дівчиною. 

  Брюнетка - це Шарлотта, одна із працівниць офісу, яка мала на думці лише вийти заміж за заможного чоловіка і більше ніколи в житті не працювати. Вона подала паперовий стаканчик із кавою для Даніели і сіла навпроти неї.

— Готова до вечірки в честь закриття угоди? - запитала вона і облизала пінку з верхньої губи.

— Планую взагалі не йти, - тихо сказала Даніела і подула на каву.

— Знущаєшся? Ти ж закрила цю угоду. Думаю братики захочуть тебе бачити, - промовила вона і хихикнула.

  «Братиками» називали братів, які керували компанією - Бред і Дін Гелідас. Компанія БігЛайн активно розвивалась і росла у рейтингу провідних компаній з нерухомості, з дебільшого завдяки Даніелі. 

— І закрию ще не одну, - впевнено сказала вона і відпила кави.

— Сьогодні я точно опинюсь з Бредом наодинці, - відповіла Шарлотта і усміхнулась. 

  Дін був відповідальнішим і зосередженішии на роботі, а от Бред був типовим босом, який обирав секретарок на свій смак і заводив із ними романи. Він і справді був вродливим і статним чоловіком. Доглянута густа борода, скули, карі очі, коротка стрижка і приголомшлива посмішка. Даніела і сама представляла себе у ролі його секретарки. Якось вона мала віддати Бреду звіти і, не постукавши у двері, увійшла. На його столі лежала одна із працівниць, а він трахав її, тримаючи за горло. Даніела вискочила з кабінету, як ошпарена і залишила папки на стільчику біля дверей. Після того випадку вона старалась не дивитися в очі босу, і взагалі не виділятися із натовпу.

— Чому б усе не добитися самій? Це ж такий кайф зайти у магазин і оплатити усе своєю карткою на якій лежать свої чесно зароблені гроші, - із запалом сказала Даніела.

— Дані, але краще зайти в магазин і поцілувавши чоловіка за вушком, дивитись, як він оплачує твої «хочу», - сказала Шарлотта і поправила сорочку. 

  Шарлотта була приємною на зовнішність, струнка і мала, що показати. Мабуть, тому вона завжди одягала коротенькі міні-спідниці і відверті топи. На відміну від колеги, Даніела боялась цього. Вона хоч і мала прекрасну фігуру, але показати її соромилась. Тому у гардеробі були здебільшого штани, сорочки і светри. 

— У мене не таке уявлення про розкішне життя, - коротко сказала Даніела і допила каву. 

  Вона завжди звикла досягати своїх цілей сама. Її батько - Ніколас Дейчел був директором компанії МеджлісЛайн, яка стояла першою у рейтингу. Дівчина могла б спокійно зайняти місце якого заступника і мати у рази більше, ніж має тут, але з принципу «досягнути самій» - Дані так і не змогла влаштуватися до батька на роботу. 

— Твій батько - генеральний директор провідної фірми з нерухомості. Не говори мені, що ти сама всього досягла, - сказала Шарлотта. 

  Характер у колеги був тяжким і Дані сама не знала, чому саме з нею подружилась. 

— Як би я не досягала всього сама, то працювала би на батька, - з образою відповіла вона. 

  Усе, що мала Даніела вона купувала сама. Одяг, взуття, їжу, сама оплачувала рахунки за світло і заправляла авто. 

— Кожному своє, - сказала Шарлотта і підвела контур губ.

— Піду вже, - промовила Даніела і вийшла з комірчини.