read-books.club » Дитячі книги » Торбинко, потрусись!, словацька казка 📚 - Українською

Читати книгу - "Торбинко, потрусись!, словацька казка"

37
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Торбинко, потрусись!" автора словацька казка. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Торбинко, потрусись!, словацька казка» була написана автором - словацька казка, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Дитячі книги".
Поділитися книгою "Торбинко, потрусись!, словацька казка" в соціальних мережах: 

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати

Був собі один бідний чоловік і мав трошки жита. Став його віяти, аж прийшов вітер і все забрав. Жінка йому каже:

– Іди шукай вітра!

І він знайшов його в одному ярку. Той і питає:

– Що б ти хотів?

Чоловік і просить, що він бідний, то аби йому повернути жито. Вітер йому й відповідає:

– Ось тобі торбинка, як тільки скажеш: «Торбинко, потрусись!», вона й дасть, що захочеш.

Чоловік подякував та й пішов додому. От приходить, сідає за стіл, погукав своїх восьмеро дітей і каже:

– Торбинко, потрусись!

Торбинка потрусилась – зараз усяка їжа була на столі. Усі їли з великою радістю.

Коли добре наїлися, жінці спало на думку покликати в гості священика. Священик прийшов, наївся, напився, а тоді й каже:

– Знаєш що, Мартінку? Позич мені оцю торбинку хоча б днів на три. Я тобі її принесу, хочу тільки показати своїй господині, що наварю без вогню і без полум’я.

Чоловік і позичив йому.

Коли священик уже мав торбинку, нагукав гостей із усіх країн, щоб зійшлися до нього в неділю.

А тим часом і три дні минули. Мартін тяжко чекав своєї торбинки. От на третій день і пішов по неї. А піп йому й каже:

– Нащо вона тобі? Мені вона дужче потрібна. У мене гості. На тобі півхлібини та й іди додому. Торбинка вже моя.

А дома жінка, діти плачуть і кажуть:

– Ти винен, нащо віддав?

Жінка каже:

– Іди до вітра, проси другу!

Чоловік послухав свою голубоньку. Приходить до вітра та й просить другу торбинку. Вітер і каже:

– Я ж тобі казав: не хвалися нікому. А ти ще й багача гукнув у гості. Прав тепер з нього, хай за неї тобі оддасть.

Чоловік так уже просить:

– Змилуйся, вітрику, наді мною і над моїми дітьми, дай мені ще одненьку.

Вітер змилувався над ним, дав торбинку. Чоловік з радістю приходить додому. Погукав жінку, дітей, щоб посідали за стіл. Поклав на стіл торбинку та й каже:

– Торбинко, потрусись!

Торбинка потрусилась – зараз вибігло з неї дев’ять ціпків та й стали бити усіх підряд. Зчинився там великий ґвалт. Діти кричали, а жінка ще більше. Повибігали вони надвір, ціпки й сховались назад.

Чоловік узяв торбинку під полу та й пішов до попа. Саме застав його в хаті.

От і править з попа торбинку або пирога з повидлом. Ну піп пішов по пироги. Торбинка висіла на кілочку.

Поки піп там ходив до печі по пироги, Мартін витягнув торбинку з-під поли. Ту з кілочка взяв, сховав, а з тими ціпками повісив на кілочок та й чекає попа.

Піп заходить, глянув на кілочок, бачить – торбинка висить. Нічого поганого й не подумав. Дав йому пирога та й каже:

– Ти, дурню, більше сюди мені не ходи! Іди працюй, торбинка моя! Я вже тобі за неї заплатив!

Мартін знав, що мав. З радістю залишив він попа, бо мав торбинку за пазухою. Попрощався та й пішов додому. Приходить додому, наївся, напився й чекає, що ж робитиме піп із тією торбинкою.

От поприходили гості до попа, а він і не дав нічого варити. Каже господині:

– Я сам усе приготував. Не турбуйся ні про що.

Коли була дванадцята година, гості посідали за стіл. Піп поклав торбинку прямо на столі.

– Торбинко, потрусись!

Торбинка потрусилась – зараз вибігло з неї дев’ять ціпків і ну молотити гостей-попів. Б’ють їх усіх. А ті кричать на кучерів:

– Запрягай, запрягай, бо нас повбивають!

Були їм тісні двері, мусили через комин вискакувати та кричать:

– Ніколи вже в гості не прийдемо, бо нам тут усім голови потовкли! Піп відніс торбинку назад і ніколи більше не згадував про другу торбинку.

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Торбинко, потрусись!, словацька казка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Торбинко, потрусись!, словацька казка"