Читати книгу - "Сам себе перехитрив, Василь Сухомлинський"

Павлик почав писати в новому зошиті, бо старий закінчився. Він подумав: «Писатиму так, щоб самі п’ятірки в мене були. Тато працює шофером, він поїхав дуже далеко, повернеться нескоро. Приїде й скаже: «Давай зошит, подивлюсь, як ти вчишся». А на той час зошит буде вже списаний, в ньому будуть самі п’ятірки».

Так думав Павлик, та не так вийшло. На першій сторінці писав погано, і вчителька не поставила ніякої оцінки. Тільки написала: «Працюй краще».

Павлик подумав: «Невже я не можу заставити себе краще працювати?» Заставив. Постарався. І за всі інші роботи одержав п’ятірки.

От уже й зошит списано. Завтра тато приїде.

Думає Павлик: «Соромно буде перед татом за першу сторінку. Що б його зробити, аби не так соромно було?»

І зробив ось що: переставив сторінки так, що погана робота опинилась аж у кінці зошита. Тато, може, й не дивитиметься на останню сторінку.

От і тато приїхав.

Гортає він зошит, уважно розглядає. На кожній сторінці п’ятірка. Радість світиться в татових очах. Чим ближче до кінця зошита, тим дужче б’ється Павликове серце.

Ось і остання сторінка.

– Якби це на початку така робота – ще б півбіди. А то в кінці… Чого ж це в тебе, сину, духу не вистачило? – запитав тато.