Читати книгу - "Зелений птах, Сергій Козлов"

Старий Крокодил довго спав на березі річки, устромившись мордою в пісок і зануривши хвіст у воду.

Йому снилося, ніби він не Крокодил, а великий зелений птах, що летить над усією Африкою.

Внизу гуляють жирафи, бігають леви, а він летить і махає своїм зеленим хвостом, і хвіст у нього такий легкий і прохолодний, якого немає в жодної птиці...

«У мене дуже широкі крила, – думає уві сні Крокодил, – я можу летіти довго-довго і не стомлюватися».

– У кого є такі широкі крила? – запитав він.

І ніхто йому не відповів, тому що ні в кого не було таких широких крил.

– Хто може так довго літати? – запитав він.

І знову не було відповіді, тому що хто ж зможе так довго літати, як Крокодил – Зелений птах...

«Добре літати, – думає Крокодил, – добре піднятися високо-високо, щоб було видно все навкруги і щоб тебе всі бачили».

– Ти мене бачиш, Жирафе? – запитав він.

– Бачу, – відповів Жираф. – Авжеж!

– Ти мене бачиш, Леве?

– Так, – сказав Лев. – А хто ж тебе не бачить?

– А хто я? – запитав Крокодил.

– Ти – великий Зелений Птах, – відповів Жираф, – з широкими крилами...

Вже й Африка лишилася позаду. Тепер він летів над морем. Унизу здіймалися хвилі, і Кит гойдався на найбільшій хвилі.

«Він уміє пірнати глибше за мене, – подумав Крокодил, – але він не вміє літати!»

– Ти вмієш літати, Ките? – запитав він. – Ти знаєш, хто я?

– Ні, я не вмію літати, Зелений Пташе, – відповів Кит. – Але ти можеш сісти на мою спину та відпочити.

І Крокодил опустився на Китову спину.

«Ось він який! – думає Крокодил, гладячи шорстку Китову шкіру. – Ось він який, Головний Морський Крокодил!..»

І Крокодилові раптом так захотілося хоч на хвилину стати Китом, що він сказав:

– Ките, давай я стану тобою, а ти – Зеленим Птахом!

– Ні, – подумавши, відповів Кит. – З цього нічого не вийде: з мене вийде занадто великий птах.

– Але, може, спробуємо?

– Навіщо? – здивувався Кит. – Навіщо мені бути птахом, якщо я люблю море?

І тут Крокодил прокинувся.

Африканське сонце сліпить йому очі, брати-крокодили, наче колоди, плавають у річці, і так йому набридло на все це дивитися...

Що він знову засинає і стає Зеленим Птахом, який летить над усім світом.