Читати книгу - "Ведмедик та Сонячний Заєць, Сергій Козлов"

Ведмедик прокинувся, розплющив одне око і побачив, що на підлозі перед вікном сидить величезний Сонячний Заєць.

– Привіт! – сказав Ведмедик. – Ти хто?

– Я – Сонячний Заєць, – сказав Сонячний Заєць. – Я чекаю, коли ти прокинешся.

І Ведмедик, мружачись, виліз із ліжка.

– Спершу застелимо постіль, – сказав Сонячний Заєць і стрибнув на ліжко.

Ведмедик збив подушку, застелив ковдру.

– Так, – сказав Сонячний Заєць. – Тепер будемо вмиватися. – І перелетів до рукомийника. – Ведмедик вмився.

– Тепер відчинимо вікно! – Ведмедик відчинив вікно.

– А тепер будемо робити зарядку! Раз-два! – І Сонячний Заєць почав скакати по всьому будинку.

– Ляжемо на спину! – крикнув він. Ліг на спину і витягнув вуха. І Ведмедик ліг на спину і постарався передніми лапами витягнути хоч трохи свої вуха.

«Ех, – подумав він, – мені б такі вуха, як у Зайця!»

– Ти що це робиш? – запитав Сонячний Заєць.

– Та це я так, – сказав Ведмедик. – Що далі?

– Переходимо до водних процедур! – сказав Заєць і поліз у цебро з водою.

– Посунься, – сказав Ведмедик і сів поруч. Коли вони розтерлися махровими рушниками і сіли снідати, Ведмедик раптом стукнув лапою по столу.

– А зуби! – сказав він.

– Так, – сказав Заєць. – Тільки я забув щітку.

І тоді Ведмедик почистив зуби своєю зубною щіткою, а Сонячний Заєць – лапою, хоча це не за правилами, і в кожного має бути своя зубна щітка, але що ж поробиш, якщо Сонячний Заєць цього ранку так поспішав до Ведмедика, що залишив свою зубну щітку вдома?

Коли вони знову сіли за стіл, у двері постукали, і увійшов Їжачок зі своїм Сонячним Зайчиком.

– Здрастуй, Ведмедику! – крикнув Їжачок. – Ви вже снідаєте?

– Ага. Сідайте! – сказав Ведмедик.

І вони вчотирьох сіли за стіл і смачно поснідали.