read-books.club » Дитячі книги » Собака та горобець, Брати Ґрімм 📚 - Українською

Читати книгу - "Собака та горобець, Брати Ґрімм"

116
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Собака та горобець" автора Брати Ґрімм. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Собака та горобець, Брати Ґрімм» була написана автором - Брати Ґрімм, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Дитячі книги".
Поділитися книгою "Собака та горобець, Брати Ґрімм" в соціальних мережах: 

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати

Не було у вівчарки доброго хазяїна, а був у неї такий, що все морив її голодом. Ось не стало у неї сил більше терпіти, і пішла вона від нього, сумна та печальна. Зустрівся їй по дорозі горобець і питає:

– Чому ти, брат-собака, так засмутився?

Відповів собака:

– Я голодний, а їсти мені нема чого.

Горобець і каже:

– Давай, милий брате, підемо з тобою в місто, я нагодую тебе.

Пішли вони в місто. Проходили вони повз м’ясну лавку, а горобець і каже собаці:

– Ти постій тут, а я тобі відклюю шматочок м’яса.

Він сів на прилавок, озирнувся навкруги, нікого не видно, і почав клювати м’ясо; він тягнув та рвав шматок, що лежав на краю, доки той не звалився на землю. Схопив собака м’ясо, побіг у куток і все м’ясо з’їв, а горобець і каже:

– А тепер підемо до іншої лавки, я скину тобі ще шматок, щоб ти наївся як слід.

З’їв собака і другий шматок м’яса, а горобець питає:

– Ну, брате, чи наївся ти тепер добре?

– Так, я м’яса вже наївся, – відповів він, – але я ще хліба не з’їв.

Сказав горобець:

– Хліб ти теж отримаєш, тільки йди за мною.

І він привів його до хлібної лавки й почав клювати дві булочки, доки вони вниз не скотилися. Але захотілося собаці ще, і повів його горобець до іншої хлібної лавки, скинув йому ще й хлібець. Собака з’їв його, а горобець і питає:

– Ну що, брате, чи наївся ти тепер добре?

– Так, – відповів собака, – а тепер давай за місто прогуляємося.

Вийшли вони на велику дорогу. Погода була тепла, пройшли вони трохи, а собака і каже:

– Я втомився, хотілося б мені трохи поспати.

– Добре, поспи, – відповів горобець, – а я тим часом на гілці посиджу.

Ліг собака на дорозі і міцно заснув. А коли він лежав та спав, під’їхав візник, – у візку в нього було три коня, і лежали на візку дві діжки вина. Побачив горобець, що візник і не думає звертати з дороги, а продовжує їхати по колії, де лежав собака, і крикнув:

– Гей, візник, ти так не роби, а інакше я зроблю тебе бідним!

Але візник пробуркотів про себе: «Бідним-то ти мене .не зробиш», – і, вдаривши батогом, він погнав коней прямо на собаку, – і ось роздавили його колеса на смерть.

Крикнув тоді горобець:

– Ти вбив мого брата-собаку, ти за це відплатиш візком та конем.

– Ач! Візком та конем, – пробуркотів візник, – як це ти мені можеш зробити! – і поїхав собі далі.

А горобець забрався під рогожу і став клювати затичку в діжці і клював, доки не витяг її: і розлилося вино на землю, а візник того й не помітив. Озирнувся назад, бачить – з візка щось крапає, став він роздивлятися діжки та помітив, що одна із них порожня.

– Ах, бідна я людина! – скрикнув він.

– Ні, ти ще недостатньо бідний, – сказав горобець і, підлетівши, сів на голову головному коневі і виклював йому очі.

Побачив це візник, вихопив мотику, хотів було вдарити горобця; але горобець злетів, і влучив візник саме в голову коневі, і той упав мертвий на землю.

– Ах, бідна я людина! – скрикнув він.

– Ні, ти ще недостатньо бідний, – сказав горобець.

І коли візник поїхав далі на двох конях, забрався горобець знов під рогожу, виклював затичку з другої діжки, і все вино розлилося.

Помітив це візник і знов скрикнув:

– Ах, бідна я людина!

Але горобець відповів:

– Ні, ти ще недостатньо бідний, – сів на голову другому коню і виклював йому очі.

Підбіг візник, кинувся на горобця з мотикою, але той знявся та й полетів; улучив візник знов по коневі, і впав той мертвий на землю.

– Ах, бідна я людина! – скрикнув він.

– Ні, ти ще недостатньо бідний, – сказав горобець, сів на голову до третього коня і виклював йому очі.

Розлютився візник, ударив по горобцю, і не влучив у нього, а вбив свого третього коня.

– Ах, бідна я людина! – скрикнув він.

– Ні, ти ще недостатньо бідний, – відповів горобець, – зроблю я тебе бідним удома, – і з тим полетів.

Довелося візнику кинути візок, і він повернувся додому у великому суму і люті.

– Ох, яке у мене нещастя сталося! – сказав він своїй дружині. – Усе вино витекло, і всі коні загинули.

– Ах, чоловіче, – відповіла дружина, – а який до нас шкідливий птах залетів! Зібрав птахів зі всього світу, злетілися вони на нашу пшеницю і її клюють.

Вийшов він на поле, бачить– сидять там тисячі птахів і всю пшеницю поклювали, і був між ними той самий горобець.

Крикнув візник:

– Ах, бідна я людина!

– Ні, ти ще недостатньо бідний, – відповів горобець. – Ти, візник, ще за це життям своїм розплатишся, – і полетів.

Ось утратив візник усе своє майно, входить він у кімнату, сідає за пічкою, і був він злий та лютий. А горобець сів біля віконця і як закричить:

– Візник, ти ще життям своїм поплатишся!

Тут схопив візник мотику і кинув її в горобця; але вибив він тільки вікно, а у птаха не влучив. Влетів горобець у кімнату, сів на пічку і як закричить:

– Візник, ти ще життям своїм поплатишся!

Тут візник скажено та люто всю піч розвалив, а горобець усе з місця на місце перелітав. Ось перебив візник увесь свій посуд, і дзеркала, і лави, і стіл, розвалив навіть стіни свого дому, а все у горобця влучити ніяк не може. Нарешті він все ж його піймав.

А дружина й питає:

– Чи не вбити мені горобця?

– Ні, крикнув він, – це було б занадто милостиво; він повинен загинути злою смертю, я його живим проковтну.

Бере він горобця і ковтає його. А горобець починає у нього в животі ворушитися, вилітає знов назовні і влітає до нього в рот, висовує звідти голову і кричить:

– Візник, ти ще життям своїм за це поплатишся!

Тоді візник дає дружині мотику й каже:

– Дружино, вбий цього птаха у мене в роті.

Розмахує дружина мотикою, а влучити в горобця не може, і ось влучила вона прямо в голову чоловіку, і той падає мертвий на землю.

А горобець спорхнув та полетів.

== Читать на русском языке ==

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Собака та горобець, Брати Ґрімм», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Собака та горобець, Брати Ґрімм"