Читати біографію - "Ліна Костенко: жива класика української поезії"

Дитинство, юність і перші публікації

Коли дівчинці було шість років, сім'я переїхала до столиці УРСР, де майбутня поетеса закінчила середню школу, почавши відвідувати літературну студію відомого на той час журналу «Дніпро». Навчаючись у школі, Ліна пізнала перший біль від втрати близької і найулюбленішої людини – її батька визнали ворогом народу і на десять років відправили в зону обмеженої свободи.

Цікавий факт: деякі джерела стверджують, що Василь Костенко, батько поетеси, був поліглотом-самоуком і володів дванадцятьма мовами.

Це і пережита Велика Вітчизняна війна справили величезний вплив на юну Ліну, навіть її дитячі та юнацькі вірші відзначали за мудрість і глибину не тільки однолітки з літературної студії, а й старші наперсники з журналу. Нестандартний погляд на світ і дивовижний талант втілювати свої думки в несподівані форми привела до першої публікації Костенко вже в 1946-му році.

Батьки Ліни були вчителями, що зумовило початковий вибір професії – після закінчення школи дівчина вступила до Київського педагогічного інституту. Однак закінчувати вуз Костенко не стала, вона кинула навчання і вирушила до Москви вступати до Літературного інституту імені А.М. Горького. У 1956-му році дівчина успішно закінчила навчання і стала однією з найперспективніших молодих поетес в країні.

Менше, ніж через рік після закінчення інституту, була опублікована перша книга віршів Ліни Костенко. Збірник "Промені землі" мав величезний успіх, що призвело до швидкого випуску другої збірки – "вітрила". Друга книга підняла поетесу в ряд видатних літературних майстрів того часу, вона стала неймовірно популярна серед молоді, її часто запрошували для виступів на публіці. Через кілька років-в 1961 – му році-вийшла ще одна книга Костенко «Подорожі серця». Новинка принесла автору оглушливий успіх.

Опала і нові злети

Через деякий час після виходу останньої книги Костенко, її стали звинувачувати в зайвій політизації своїх творінь. Поетесу звинувачували в боротьбі з режимом, перестали видавати, а після і зовсім внесли в «чорні списки» радянської літератури.

Цікаво. Ліна Костенко досить різко критикувала чинний режим і навіть виступала за свободу людей, визнаних дисидентами, але допитів і арешту їй вдалося уникнути.

Майже півтора десятка років Костенко залишалася в тіні, але не припиняла працювати. Опала і відсутність можливості показати свої творіння публіці лише стимулювали поетесу. Результатами завзятості, праці і таланту стали найбільш відомі на сьогоднішній день твори автора. Початком тріумфального повернення Костенко стало видання в 1977-му році збірки «Над берегами вічної річки», через два роки була надрукована поема «Маруся Чурай», а в 1980-му вийшла збірка «Неповторність». Ці твори досі займають величезне місце в сучасній українській поезії, а "Маруся Чурай" принесла Костенко Державну премію УРСР імені Т.Г. Шевченка та величезну народну любов.

Заміжжя і діти

Перший шлюб молодої поетеси трапився в студентські роки, її серце підкорив молодий красень-письменник з Польщі Єжи-Ян Пахлевський. У союзі з'явилася у пари з'явилася дочка Оксана. Чоловік запропонував всією сім'єю відправитися на постійне проживання в його рідну країну. Ліна не змогла покинути батьківщину і союз розпався. Другим чоловіком письменниці став очолював на той момент кіностудію імені Довженка Василь Цвіркунов, у шлюбі з яким був народжений син – Василь. Дочка поетеси продовжила літературний шлях матері і стала письменницею, а син домігся успіху на ниві програмування. Чоловік Василь Цвіркунов помер в 2000-му році, після чого поетеса заміж більше не виходила.

Резюме

Ліна Василівна Костенко - приклад непохитної творчої волі, напрочуд глибока поетеса, яка стала живим класиком української літератури. Її внесок в українську літературу неоціненний, а її особистість досі викликає інтерес – запрошення на творчі вечори та зустрічі надходять Ліні Василівні досі.

Читати книги онлайн українською мовою в хорошій якості на нашому сайті - read-books.club