Читати книгу - "Арина Ангельська , Альона Чихічина"

— У вас є рівно шістдесят секунд, пані Ангельська, — сказав чоловік у темному костюмі, не піднімаючи очей від планшета. — Або ви визнаєте підпис під цим протоколом, або ми відкриваємо справу.

Арина сиділа рівно, як навчили роки лекцій перед повними залами. Її руки були схрещені на столі. У її очах не було страху — лише здивування.

— Це не мій підпис, — сказала вона.

— Його ідентифіковано біометрично, — мовив інший голос. Цього разу з-за спини. Жіночий. Льодовий.

Віола Запольскі стояла, поклавши одну руку на спинку стільця, наче диригент перед початком фінального акорду.

— Можливо, у вас амнезія? Ми ж працювали над проблемами пам’яті, чи не так?

Арина знала. Почалося.