Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

- Я пройшов медичне обстеження, Амандо. Тепер ти зможеш навчатись у військовій академії магії замість мене, а я поїду на розкопки у Фівію разом із своїми друзями-археологами, - радісно повідомив мій брат-близнюк, Арман, сідаючи за стіл навпроти мене.

-Чудово! Хоч якась з тебе користь, буркнула я, допиваючи чай.

-Мені вже час вирушати в дорогу, сестричко. Сейра і Тімон вже чекають на мене в порту. Бережи себе, Амандо і не осором мене, користуючись моїм ім'ям.

- Більше, ніж ти сам, тебе ніхто не осоромить. Армане, будь обережним. Фівія - далека і небезпечна країна.

- Досить твоїх нотацій. Мені вже час бігти,- говорячи це, Арман підвівся, чмокнув мене в лоб і побіг за своїми валізами.

Обійнявшись на прощання з братом, я побажала йому удачі.

Якби наші батьки знали, що ми з Арманом утнули, вони б, мабуть, обох нас залишили б без спадщини.

Хоча ми з братом дуже схожі зовні, але характерами і талантами - повні протилежності.

За законами нашого королівства всі головні нащадки аристократичних сімей повинні навчатись у військовій академії магії.

Головними нащадками вважаються лише сини, а дочки - другорядними.

В Аграрді жінки майже не мають прав та існують лише для того, щоб вдало вийти заміж і народити та виростити дітей.

Навіть, якщо жінка народилась носієм родової магії, то все одно  не має права нею користуватись.

В нашому королівстві для аристократок теж передбачалась освіта, яку вони здобували в академіях для майбутніх дружин

Неважко здогадатись, чому саме там навчали. Покірності і як стати ідеальною дружиною і мамою.

Ми з братом - близнюки, але він трішечки старший. Арман - головний нащадок нашого роду, але біда в тому, що він значно слабший від мене.

Брат - досить посередній маг. Крім цього, він ще й пацифіст, що точно не припустимо для бойового мага.

Армана завжди тягло до подорожей і пригод, а не у військову академію.

Але його бажання, як і мої, нікого не цікавили, бо наш дорогий король вже давно все вирішив за нас.

Ми з Арманом приїхали у Хосмільд, де він мав навчатись у військовій академії, а я - в академії для майбутніх дружин, а це для нас обох було справжнісіньким божевіллям.

Арман марив своїми розкопками у Фівії, а я мріяла стати бойовим магом. От ми і вигадали, як зробити так, щоб кожен з нас отримав те, що хотів.

Брат з друзями відправився у Фівію, а я через день розпочну навчання в академії замість нього.

Заради мрії, я пожертвувала  своїм довгим, розкішним волоссям, відрізавши його. Та мене це не особливо засмутило, бо я знала, як приготувати зілля для швидкого росту волосся.

Майже пів дня я тренувалась  поводитись, як хлопець  і вечером  вирішила попрактикуватись у цьому в найближчому ресторані,а заразом і поїсти.

Пощастило, що природа не обдарувала мене пишними формами. Груди у мене були малі, тому я легко їх замаскувала.

Перевдягнувшись у одяг Армана, я вирушила до ресторану "Кристал", що знаходився неподалік від готелю, де я зупинилась.

Відвідувачів сьогодні було багато, але мені все ж пощастило знайти вільний столик. Через кілька столів від мого розташувалась  шумна компанія молодих аристократів.

Схоже, ці йолопи  були дітками багатих батьків і вважали себе кращими від інших. Вони вже встигли добряче напитись і розвеселитись.

Особливо ці телепні пожвавились, коли на сцені з'явились співачка і дівчата, що їй підтанцьовували. Хлопці почали  свистіти і вигукувати різні непристойності.

Один з них, високий, вродливий блондин встав зі свого місця і попрямував до сцени. Слідом за ним пішли і його друзі.

Блондин  вискочив на сцену і схопивши співачку, закинув її собі на плече, а його друзі почали хапати танцюристок.

Бідолашні  дівчата кричали, благаючи про допомогу, але ніхто з присутніх у ресторані, навіть, не поворухнувся.

- Чому ніхто не реагує на все це?- Запитала я у однієї з офіціанток, що саме підійшла до мене.

- Це діти дуже впливових аристократів, а той блондин - син герцога і племінник нашого короля. Тому ніхто не хоче зайвих проблем,- зітхнувши, пояснила мені дівчина.

- Вже викликали жандармів,- повідомила інша офіціантка, що як раз проходила повз нас.

Подумавши, що жандарми можуть і не встигнути, я вирішила втрутитись, щоб затримати цих нахабних блазнів. Хтозна, куди вони заберуть бідолашних дівчат?

Моя жіноча солідарність не дозволила мені залишитись осторонь.

- Відпустіть дівчат! - Крикнула я, ставши на шляху у п'яних бовдурів.

- Відійди, Коротуне!  Не до тебе зараз! - Порадив мені блондин, зручніше вмощуючи співачку у себе на плечі.

- Ви поводитесь так наче дикі варвари, а не аристократи, - промовила я, розуміючи, що таки знайшла проблеми на свою бідолашну голову.

Один  з йолопів так відкинув мене вітряною магією, що я вилетіла із вхідних дверей на вулицю і добряче гепнулась на землю.

Наступної миті з'явились п'яні аристократи з дівчатами, що досі благали про допомогу і прутчалися.

До ресторану під'їхало кілька великих чорних карет, з яких повибігали жандарми.

Побачивши їх, я видихнула з полегшенням, але, як виявилося, марно.

Разом з п'яними варварами ці блазні вирішили прихопити і мене.