Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 1. Вечори на хуторі біля Диканьки, Микола Васильович Гоголь"

подорожі» Л. Стерна, а також незакінченість оповіді як свідомий наративний прийом (про стерніанство Гоголя див.: Дмитриева Е. Стернианская традиция и романтическая ирония в «Вечерах на хуторе близ Диканьки» // Известия РАН. Сер. литературы и языка. — 1992. — № 3. — С. 18‒27).

Про зв’язок повісті «Іван Федорович Шпонька та його тітонька» з історичним минулим України («як зітхання над минулим») див.: Сенько І. Гоголівський Шпонька у контексті історії України // Гоголезнавчі студії. — Вип. 9. — Ніжин, 2002. — С. 13‒20.

Побутовізм і точність реалістичних спостережень та замальовок повісті дозволяють прокреслити певні вектори розвитку творчості зрілого Гоголя.

Українські переклади і видання

Іван Федорович Шпопька та їх тітонька / Пер. М. Зерова // Гоголь М. Твори: В 5 т. / Заг. ред. І. Лакизи і П. Филиповича. — К., 1929. — Т. 1. — С. 198‒225.

Іван Федорович Шпонька та їхня тітонька / Пер. М. Зерова; Грав. худ. Касьяна. — К.: Книгоспілка, 1929. — 32 с.

Іван Федорович Шпонька і його тітонька // Гоголь М. Ніч проти Різдва: (Оповідання). — X., 1934. — С. 81‒108.

Іван Федорович Шпопька та його тітонька // Гоголь М. Вибрані твори. — К.; X., 1935. — С. 114‒127.

Іван Федорович Шпонька та його тітонька // Гоголь М. Вечори на хуторі біля Диканьки: Повісті, видані Рудим Паньком. — К.; X., 1935. — С. 196‒221.

Іван Федорович Шпонька та його тітонька: Пер. з рос. — К.: Держлітвидав, 1936. — 48 с. — (Б-ка читача-початківця).

Іван Федорович Шпонька та його тітонька // Гоголь М. Вечори на хуторі біля Диканьки: Повісті, видані пасічником Рудим Паньком. — К., 1950. — С. 169‒192.

Іван Федорович Шпонька та його тітонька / Пер. Остапа Вишні // Гоголь М. Твори: В 3 т. / Заг. ред. М. Гудзія. — К., 1952. — Т. 1. — С. 239‒263.

Іван Федорович Шпонька та його тітонька // Гоголь М. Вечори на хуторі біля Диканьки: Повісті, видані пасічником Рудим Паньком. — К., 1975.

Зачароване місце 

Повість, уперше надрукована 1832 р., завершує другу книгу «Вечорів». Відсутність рукопису і згадувань про повість у листуванні не дозволили встановити точну дату роботи над текстом. Тому дослідники, виходячи зі спільного підзаголовку «Бувальщина, розказана дячком ***ської церкви», яким позначені «Вечір проти Івана Купала» й «Втрачена грамота», а також спільного для всіх трьох повістей образу оповідача — Хоми Григоровича, вважають часом написання 1829‒1830 рр.

Гоголь завершує цикл «Вечорів» заснованою на українських народних повір’ях повістю про пошуки зачарованого скарбу й «оманливі», «морочливі» місця. За українським фольклором, на місце, де заховано скарб, вказує палаюча над ним свічка. Здобування скарбу супроводжується появою нечистої сили, що, деформуючи простір, морочить-водить людину «зачарованими місцями». Комічно-іронічне, позірно легковажне вирішення теми здобування скарбу у повісті, що нагадує народну бувальщину або анекдот, як здається, суперечить акцентному, отже знаковому, розташуванню твору у циклі. А. Бєлий першим завважив сьогодні вже безсумнівний висновковий характер «Зачарованого місця»: «…загибель всесвіту — такий катастрофічний фон повістей “Вечорів”» (Белый А. Мастерство Гоголя. — М.; Л., 1934. — С. 50).

Українські переклади і видання

Зачароване місце. Билиця… // Гоголь Н. Вечерниці… (Оповідання…) / Пер. Михайла Обачного й Лесі Українки; Під ред. Олени Пчілки. — Львів, 1885. — С. 29‒40.

Зачароване місце (Байка, оповідана дячком ***скої церкви) // Православний Буковинський Календар на рік 1901. Рочник XXVIII. Накладом Т-ва «Руска бесіда». — Чернівці, 1900. — С. 67‒78. [Перекладач не зазначений].

Заколдованное место (Зачарованное местце) // Календарь на год 1909. Изд. о-ва им. М. Качковского. — Л[ьвів], 1908. — Ч. 391‒392. [Це російськомовне видання має численні «українські» з’ясування].

Зачароване місце, билиця, розсказана дячком з українського села. — Л[ьвів], 1909. — 13 с.

Зачароване місце / Пер. Г. Клейфа. — Миколаїв: Народне укр. вид-во, 1909.

Заворожене місто (Заколдованное место) / Пер. на малорусское наречие Б. Ковалевский. — М.: Тип. И. Люндорфа, 1909. — 23 с.

Зачароване місце: Билиця, розсказана дячком з українського села // Письмо з «Просвіти». — 1909. — № 4. — С. 51‒57.

Зачароване місце: Билиця, розсказана дячком з українського села // Просвітні листки. — 1909. — № 29. — С. 4‒14.

Заворожене місце / Пер. К.В. Дубняк. — Полтава, 1919. — 16 с.

Зачароване місце / Пер. С. Титаренка; Іл. худ. Алексеева. — К.: Книгоспілка, 1929.

Зачароване місце. Билиця, дячком N-ської церкви розповідана / Пер. С. Титаренка // Гоголь М. Твори: В 5 т. / Заг. ред. І. Лакизи і П. Филиповича. — К., 1929. — Т. 1. — С. 226‒234.

Зачароване місце / Пер. С. Титаренко // Гоголь М. Страшна помста та інші оповідання. — Львів, 1933. — С. 114‒123.

Зачароване місце / Пер. з рос. за ред. А. Хуторяна. — К.: Держлітвидав, 1935. — 20 с. — (Б-ка читача-початківця).

Зачароване місце // Гоголь М. Вибрані твори. — К.; X., 1935. — С. 127‒131.

Зачароване місце // Гоголь М. Вечори па хуторі біля Диканьки: Повісті, видані Рудим Паньком. — К.; X., 1935. — С. 223‒230.

Заколдованное место (Зачароване місце) — Львів: Вид. о-ва «Русская школа», 1937. — 16 с.: іл. — (Домашня б-ка «Друг», № 1).

Зачароване місце / Пер. С. Васильченка // Гоголь М. Твори: В 3 т. / Заг. ред. М. Гудзія. — К., 1952. — Т. 1. — С. 264‒270.

Зачароване місце: [Для серед. шк. віку]: Пер. з рос. / Іл. О.В. Кузнєцової. —